"Судді за мене! Студенти за мене! Для перемоги Революції гідності – геть Супрун" – написано на банері, який учора, 5 березня, вивісили на місці загибелі майданівців чотири роки тому. Я ж думав, що "перемога Революції гідності" – це щонайменше припинити корупційну вакханалію в очолюваному тобою університеті. Не допустити самогубств студентів після поборів адміністрації. Вирішувати суперечки в судах, а не беручи в заручники навчання 15 тисяч студентів.

Читайте також: Протести в медичному університеті імені Богомольця як модель розвалу України

А виявляється, що "перемога Революції гідності" – це зберегти тепле ректорське місце для Катерини Амосової, спекулюючи на Революції гідності в місці, де розстрілювали її героїв. Тим часом беручи проректорами регіоналів і отримуючи публічну підтримку від рига Рабіновича. А ще хворобливо брехати про те, що "студенти за мене" після того, як сотні студентів у соціальних мережах обурилилися "страйком", вигаданим Амосовою. Ну і, звичайно, писати, що "судді за мене". Оцініть формулювання. Судді, на думку Амосової, не за закон чи справедливість. Вони за неї - ще до того, як прийняли рішення по суті справи.

Читайте також: Чому цькування Супрун не викликає нічого, крім відрази

У всякої брехні та самозакоханості має бути край. Захист корупційних інтересів ім'ям загиблих під час Революції гідності це та червона лінія, яку ми не можемо дати їм переступати. Бо інакше вже скоро бойки, рабіновичі, медведчуки і команія повчатимуть нас, за що стояв Майдан.