Судячи із зухвалого замаху на життя Сергія Скрипаля, у Кремля склалося саме таке враження про мою країну, пише для "Тижня" Едвард Лукас

У грудні минулого року Тереза Мей виголосила промову про Росію, і то була суцільна бравада. "Ми знаємо, що ви робите, й у вас нічого не вийде", – заявила прем’єрка.

Тепер очевидно, що вона помилялася в обох випадках. Якщо Росія справді стоїть за замахом проти колишнього агента розвідки в Солсбері, то вона порушила неформальні правила міжнародного шпіонажу, що склалися десятки років тому, і цілеспрямовано завдала принизливого удару по авторитету Великої Британії. Коли росіяни можуть застосовувати хімічну зброю на наших вулицях, уряд не виконує головного обов’язку: дбати про безпеку людей.

Таку ціну ми платимо за боягузтво й легковажність, які десятиліттями були для нас нормою. У 1990-х роках Велика Британія нехтувала застереженнями союзників про зловісні тенденції в Росії. Ми розгубили весь потенціал у сфері оборони, безпеки та розвідки для протидії російській загрозі. Для нас РФ була лише прибутковим ринком, що розвивається, джерелом мільярдів фунтів, які линули до власників наших бутиків, банкірів і рієлтерів, байдуже, що то брудні гроші.

Читайте також: Раптові фінансові навчання: чому їх варто застосувати проти Росії

Після вбивства Олександра Литвиненка 2006 року, яке слід було розцінювати як фінансований державною владою ядерний теракт, Велика Британія вирішила уникнути пов­номасштабної конфронтації зі Кремлем. Британці лише напускали туману, в той час як Кремль вдався до своєї звичної тактики: брехні й замилювання очей. Влада Сполученого Королівства замовчувала подробиці вбивства, ганебно затягуючи офіційне розслідування. Лише 2016-го нарешті опублікували звіт. Наші можновладці призупинили співпрацю з російською владою, але коли я та інші фахівці застерігали щодо справжніх намірів Кремля, відмахнулися й сказали не нагнітати паніку. Ще тоді планувалося якомога швидше поновити бізнес із росіянами, ніби нічого не сталося.

Нехай із запізненням, але ситуація змінюється. НАТО вже серйозніше ставиться до територіальної оборони. Європейський Союз послабив корумповану монополію Кремля на експорт газу. Спантеличивши трампофобів, Сполучені Штати виділяють фінанси й техніку для оборони Східної Європи. Однак протидія Великої Британії досі нікудишня. Британська Рада національної безпеки назвала Росію ворожою державою і першочерговою загрозою, а також погодилася, що економічні жертви – це та ціна, яку треба заплатити за нашу безпеку. Нам потрібен "загальнодержавний" підхід, подібний до того, що застосовується в боротьбі з тероризмом.

Наразі всі зусилля привели не до кращої координації діяльності, а до запеклої війни за владу у Вайтголлі. Хто має командувати? Міністерство закордонних справ, бо Росія за кордоном? Секретаріат Кабінету міністрів, бо це орган, який усе координує? Розвідка, бо головна загроза – російські шпигуни? Збройні сили, бо їхня робота – обороняти країну? Фінансові органи, бо слабкість Росії – її гроші?

Відповідь: усі названі органи, та й багато інших, мають об’єднати зусилля, щоб дати раду. Адже каверзи Кремля зачіпають кожну сферу – від кібератак до розробки новітньої ядерної зброї. Росія порушує правову систему: наприклад, допікає Крістоферові Стілу, колишньому співробітникові служби розвідки Великої Британії MI6, який розслідував втручання Кремля в передвиборчу кампанію Трампа; чи Біллові Бравдеру, фінансисту, котрий закликає Захід запровадити суворіші санкції проти росіян – порушників прав людини. Поплічники Путіна намагаються спричинити розколи за першої-ліпшої нагоди й готові підтримати будь-яку сторону, аби посіяти розбрат. От як у Німеччині: байдуже, чи то праворадикали, чи то ліворадикали.

Читайте також: Три новини з Мюнхена: ключові тенденції у сфері європейської безпеки

Для узгодженого реагування на загрозу британці мають передусім перекрити потік брудних російських грошей у нашу фінансову систему й на ринок нерухомості. Це означає, що треба негайно позбутися згубної корпоративної анонімності: ніхто не повинен купувати чи продавати нерухомість таємно. Необхідно також зупинити банкірів, юристів і бухгалтерів, які сприяють відмиванню грошей.

Усі бодай трохи шановані публічні особи мають нарешті бойкотувати RT – осередок нахабної кремлівської пропаганди. Жахливо, що політики з усіх провідних партій приймають запрошення на постановкові шоу телеканалу (деякі навіть отримують за це кругленькі суми). Без авторитетних ведучих ніхто не дивився б RT, телеканал скидався б на божевільню. Журналісти мають відмовлятися працювати там, а рекламодавці повинні розірвати всі угоди, позбавивши телеканал джерела прибутку. Такі заходи будуть набагато ефективнішими, ніж урядова заборона, яка лише дасть Росії привід звинувачувати нас у нетерпимості до альтернативних поглядів.

Мабуть, найважливіше – скоординувати міжнародні зусилля (можливо, щось на зразок очолюваної США коаліції проти "Ісламської держави"). Було б корисно відпрацювати з нашими союзниками екстрене вилучення активів, що належать російському режимові та його поплічникам. Такі "навчання" посилили б наш потенціал і стали б сигналом про стримування, якого, хоч як це ганебно й небезпечно, нам дуже бракує.