Уявіть, що ви ризикуєте життям, шпигуючи для Заходу в Росії чи Китаї, розвідуєте таємниці, вербуєте інформаторів або виконуєте вкрай важливі нудні завдання для підтримки різноманітних операцій. Довіра тут передусім. Ви маєте знати, що "продукт" (інформація) потрапить в обережні руки й вашу особу не розкриють; що, коли щось піде не так, розвідники зроблять усе можливе, щоб вам допомогти, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Принаймні з останнім пунктом усе склалося. Олег Смоленков, колись один із основних інформаторів ЦРУ в Кремлі, зник під час відпочинку в Чорногорії. Та все інше пішло не так.

Виявляється, на початку 2017 року ЦРУ вирішило, що не може довірити новообраному Дональдові Трампу державну таємницю, яка так ретельно оберігається. Байдуже, які в президента при цьому мотиви. Може, він зрадник і підтримує відносини з Володимиром Путіним, про що свідчить тривожна звичка Трампа зустрічатися з російським колегою віч-на-віч.

Читайте також: Легковажні погрози позбавити захисту союзників послаблюють НАТО й тішать його ворогів – журналіст

Та найімовірніше нинішній господар Білого дому просто невиправний хвалько. Він обурив ізраїльтян, розповівши росіянам про надсекретну розвіду­вальну діяльність, яку Моссад веде для США. Він розповів президентові Філіппін, що американський військово-морський флот розташував атомні субмарини біля корейського берега, порушивши табу Пентагона на такі обговорення. У серпні президент США легковажно розмістив у Twitter фотографію із зображенням пошкодження ракетної бази в Ірані, "зливши" багато інформації про потужність американського розвідувального супутника.

ЦРУ дійшло висновку (може, й цілком прозорливо), що Смоленков під загрозою. Він нібито був головним джерелом американської розвідки в розслідуванні суперечливої справи про те, чи Путін особисто затверджував втручання росіян у президентські вибори США 2016-го. Трамп завзято відкидає такі звинувачення, навіть найобґрунтованіші, адже вони можуть кинути тінь на його перемогу.

Така ситуація шкодить не тільки збору розвідувальної інформації ЦРУ. Ґаджети, мозкові ресурси й відвага не найголовніші активи шпигунського бюро. Насамперед важить репутація. Країна із привабливим способом життя, яка підтримує універсальні ідеали, має більше шансів на співпрацю. Якщо додати до цього ще й репутацію фахової розвідки й бездоганної таємності в шпигунстві, іноземці охоче підуть на співпрацю на користь такої країни.

Протягом багатьох років Сполучені Штати та західні союзники тішилися беззаперечною перевагою в м’якій силі. Під час холодної війни деякі наші бовдури й фанатики довірилися Радянському Союзові, який вважали втіленням поступу історії на шляху до раю для робочого класу. Та після краху комунізму Кремль утратив перевагу. Нині мало хто з іноземців ризикне ув’язненням і ганьбою заради слави Росії, що й казати про збагачення авторитарних пройдисвітів, які нею керують.

Поки корупція та свавілля влади отруювали РФ, а разом із нею Китай та Іран, нам працювалося дедалі легше, а їм дедалі складніше. Проте підхід Адміністрації Трампа "Америка передусім" послабив нашу перевагу. Тепер важче намовити іноземців ризикувати життям, апелюючи до того, що США, та й Захід загалом, виступає за свободу, демократію і верховенство права.

Читайте також: 11 тактик агресії, які використовує Кремль

Постраждала й репутація ЦРУ як ефективного осередку розвідки. Це почалося багато років тому, коли в період між 2009-м і 2013-м було викрито та страчено майже всіх інформаторів ЦРУ в Ірані й Китаї. Унаслідок жахливої прогалини в таємній системі комунікації мисливці за шпигунами вийшли на свою здобич через Google. Розвиток технологій спостереження, як-от системи розпізнавання обличчя, і нових можливостей для пошуку шаблонів та аномалій у величезних базах даних призводить до того, що розвідники більше ризикують, вербуючи інформаторів і зв’язуючись із ними.

Шпигуни все ще можуть використовувати примус, лестощі або хабарництво. Хвилювання у зв’язку з таємничістю може бути ефективним мотиватором. Однак люди, яких залучили в такий спосіб, куди менш надійні, ніж ті, хто відданий ідеї. Складніший підхід – "операція під фальшивим прапором", що передбачає вербування та взаємодію із джерелом під прикриттям іншої країни. За часів апартеїду агенти КДБ, які хотіли намовити запеклих антикомуністів, іноді вдавали своїх колег із Південної Африки. Можу собі уявити, як американський шпигун у скрутному становищі вдаватиме шведа.

Проте винахідливість і професіоналізм не компенсують неналежної поведінки лідерів держави. Раніше у шпигунському світі найціннішою відзнакою було включення матеріалів розвідника в Щоденну президентську доповідь – засекречений розвідувальний дайджест, що складається вночі для ознайомлення за сніданком у Білому домі. Нині розвідувальні агентства США вагаються, чи надсилати найціннішу інформацію своєму головнокомандувачеві. Шпигунів також деморалізує те, що Трамп відверто ставить під сумнів їхню компетентність і чесність.

Для нас це теж створює проблеми. Розвідувальний альянс Five Eyes, до якого входять Австралія, Канада, Нова Зеландія, Велика Британія та Сполучені Штати, був заснований за часів Другої світової війни й діяв надзвичайно успішно. Нині він переживає найгіршу кризу з часів Кіма Філбі та його колег. Якщо MI6 (попри власні проблеми з репутацією, зокрема Brexit і російські "ескадрони смерті", що вільно оперують у Великій Британії) має такий актив, як Смоленков, то оберігатиме будь-які отримані від нього відомості. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube