У майбутньому мусять виникнути якісь зовсім нові види мистецтва, як-от відносно недавно з‘явилося кіно.

Забагато винаходів, щоб нічого не спровокувати. Цікаво, що це буде – роботоскульптура? Архітектура снів? Атомна музика? Космічний театр? Називання нових світів? Цифрова тривимірна поезія?

Читайте також: Два боки однієї медалі – сентиментальний водевіль і войовничий бурлеск

Література у прямому ефірі вже є, ми часом читаємо її в соцмережах, і дуже смішить, коли її вважають несправжньою, бо жодного дерева не зрубали, щоб надрукувати її на папері. Звісно, не все, що пишуть в мережі, є літературою, як і не все, що за неї видають видавці.

Так само певні види мистецтва мусять якщо не зникнути зовсім, то зів‘янути на час, щоб, може потім знову зацвісти, або ж стати застарілими чи забутими вміннями старих майстрів. Як близько до цього класична опера? А гравюра? Скільки ще існуватиме балет на пуантах? Скільки мистецтв ми вже забули, вдаючи, що їх не існувало, адже ми не знаємо про них?

Читайте також: Шепіт каміння: зберегти те, що зникає занадто швидко

Скільки часу минуло, відколи люди перестали співати за роботою? Чому ми загнали в резервацію пам‘яті старовинні пісні й орнаменти для вишивки, і відтворюємо замість створювати – масово, буденно, для себе?

Забагато запитань, але відповіді або хоч спроби могли би дещо прояснити.