Директор ЦРУ Майкл Помпео вперше офіційно заявив про загибель у Сирії кількасот російських вояків. Експерти вважають, що мова йде про бій в околицях Дейр-Ез-Зорі, спровокований спробами проурядових сил захопити контрольований курдами нафтозавод. Американці, котрі підтримують курдів, нанесли по нападниках авіаудар, внаслідок якого, вочевидь, і загинули російські найманці.

Читайте також: Конфлікт на Донбасі триватиме довго 

Підозрюю, що у правовій площині «сирійські повстанці» нічим не кращі наших ЛНР/ДНР. Мабуть, як і мешканці наших квазі-республік, вони гинуть як від снарядів урядових військ, так і від провокацій якоїсь «третьої сторони». Що самі повстанці, що мирні мешканці ними контрольованих територій вважають російських найманців убивцями та сторонниками кривавого режиму.

Бійці урядових військ Асада переконані, що воюють за єдність країни, проти клятих піндосів, які підтримують сепаратистів, і вдячні «братньому російському народу» та великому Пу за підтримку.

Російському народу, в особі найманців, якось пох на єдність Сирії, тому що вони просто заробляють бабло. Мабуть серед них є й частина ідеологічно переконаних, хоча основна маса «ідейних» вболіває за «наших» по телевізору.

Російським найманцям на Донбасі якось пох на сепаратистські прагнення мешканців ЛНР/ДНР, які, на сьогодні, зовсім не раді від того, що закликали Лихо у свої домівки.

Всі тверезомислячі мешканці ЛНР/ДНР вже зрозуміли, що «хутна» – це такі ж бариги, як і їхні рідні земляки на чолі з Януковичем. Але ненависть сепаратистів до нових бариг замішана на смерті близьких і відчаї, що вже нічого не зміниш, а їхні рідні та друзі загинули не за міфічні «народні республіки», а за геополітичні інтереси Кремля.

Проте, ненавидять у більшості не Москву, а Вашингтон, бо признатися собі у тому, що вони просто гарматне м‘ясо в геополітичних війнах «старшого брата» – болісно та важко. Зовнішній ворог – це виправдання власної тупості. Це ж нестерпно боляче розуміти, що твої близькі загинули не за високі ідеали, а за банальні ґешефти.

Мешканці сирійських міст і селищ, які уряд Асада за допомогою збройних сил Росії та Ірану повертає під юрисдикцію держави, мабуть теж розуміють, що гинуть не за якісь благородні ідеї повстанців чи адептів нового Арабського Халіфату, щедро притрушені релігійною риторикою. Але ненавидять найперше тих, від кого прилетіли стрільна, котрі зруйнували їхні будинки та вбили рідних і близьких.

Хто є вигодонабувачами в результаті «Арабської весни», зі знищенням тих правителів котрі ще вчора були «друзями Заходу», чи окупації Донбасу, коли, що «хунтою», що керівництвом «народних республік» виявилися такі ж самі бариги, залежні від глобальних гравців – суб‘єктів геополітики? Звісно, що не держави у звиклому розумінні.

Коли уряду вигідна смерть його народу, то такий уряд не можна ототожнювати з державою. Росіяни стали жити краще через те, що їхні співгромадяни за гроші вбивають мешканців інших держав? Чи може американці розбагатіли від підтримки їхнім урядом курдів у Сирії? Ні. Розбагатіли олігархи, чиновники при владі та корпорації. Не всі, хтось, як російські впродовж останнього часу, втратили свої статки. Тільки втратили не на користь бідних людей.

Звісно, що прагнення курдів до своєї державності – це річ зрозуміла і, ймовірно, цілком справедлива. Як і сепаратистські настрої інших народів, які прагнуть мати власну державу. Зрештою, ми ж теж прагнули Незалежну Україну, хоча формально мали свою республіку – УРСР. Чи стали ми насправді незалежними? Ні. Компартійну верхівку змінила верхівка олігархічна. Українськість лише напоказ – що в СРСР, що сьогодні. Український народ як був у ярмі, так і залишився.

Брехня, що ми стали більшими українцями та патріотами. Суджу по собі: як був українцем – так і залишився; як співав українських пісень – так і співаю; як думав українською – так і думаю. І так мої батьки, діди, прадіди…

До чого я це все?

Читайте також: Війна на Донбасі: Україні не варто боятись через Сирію

Нам нав‘язують дискурс у напрямку, який веде державу в тупик, або прірву. Нам розіп‘яли мізки псевдоальтернативами.

Євроінтеграція – «русскій мір», за владу – проти влади, за мир не Донбасі – за війну тощо.

Про це можна говорити дуже довго – насправді немає ні ізольованих проблем, ні простих рішень. Але ми всі відповідальні за те, що нині відбувається в нашій країні. Тому й далі пишу, бо дуже не хочу, щоби ми пішли «сирійським шляхом»…