Театр правового абсурду триває.

Порошенко на 11-му Безпековому форумі в Києві проанонсував законопроект про припинення "окремих положень" Договору про дружбу, співпівробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Мабуть, все ж таки випускник факультету МВ і МП КДУ мав на увазі статті, з яких складається Договір, а не "положення".

Міжнародні відносини у їх правовій частині регулюють, головно, дво- і багатосторонні міждержавні договори та спільні конвенції, до яких держави приєдналися шляхом імплемнтації в національне законодавство.

Читайте також: Конфлікт на Донбасі триватиме довго

Так, договори укладаються й припиняються у відповідністю з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1986 року.

Серед іншого, ця профільна для договірних відносин конвенція передбачає припинення договору або зупинку дії у зв"язку з порушенням договору однією зі сторін, докорінної зміни обставин та ін.

Спеціально для таких, як РФ, Конвенція має ст. 75 – "Випадок держави-агресора", яка дозволяє стороні (сторонам), котра опинилася стороною договору з агресором, вважати певні договірні обов"язки щодо агресора недійсними. Звичайно, після правового визнання агресора - агресором (що ми вже зробили). Хоча звучить це трохи туманно:

"Положення цієї Конвенції не порушають ніяких зобов'язань щодо договору, які можуть виникнути для держави-агресора в результаті заходів, вжитих відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй у зв'язку з агресією з боку цієї держави." Що може означати, що Україна як жертва агресії може й мусить ставитись до РФ винятково так, як це передбачено в 7-му розділі Статуту ООН – без зобов'язань у "договорі про дружбу". (Можуть бути й інші думки)

Те, що особа, котра позиціонує себе як "президент воюючої держави", вже п"ятий рік пудрить усім мізки й виступає фактичним гарантом національної безпеки Російської Федерації, блокуючи її визнання агресором на рівні ООН (тобто, умисне блокуються обмежувальні заходи щодо агресора з боку ООН), міняючи цукерки й торти в Москві на життя українців і територіальну цілісність України, є таємницею лише для тих, хто за цю потвору збирається голосувати.

Але те, що президент збирається припинити дію "окремих положень" (статей) договору, а не сам договір, означає, що або він, як і Гройсман, купив диплом, але любить "юридичний" експромт, або те, що в його оточенні справи ще гірші, ніж у попередників. Бо Віденська конвенція про право міжнародних договорів не передбачає зупинку дії "окремих положень", а лише договору в цілому.

Читайте також: Вся демократія в тріаді влади, або як би мало бути в Україні

Не менш цікавим є й пояснення спроби запровадити через парламент новелу в міжнародному публічному праві: весь договір не можна денонсувати, бо там РФ визнає наш кордон (!!!). По-перше, кордон України РФ визнала, визнавши Україну як незалежну державу ще десь у 1992 році в кордонах УРСР. Крім того, у своїй Декларації про суверенітет (1991) Росія визнала свої кордони в межах кордонів РСФСР. По-друге, РФ ВЖЕ у найбрутальніший спосіб денонсувала визнання наших кордонів, затвердивши це невизнання на найвищому правовому й політичному рівні (анексія з фіксацією цього акту збройної агресії в Конституції РФ). І навіть не приховує, що лише чекає часу, аби не тільки ще раз "переглянути" наші кордони, а й остаточно припинити саме існування України.

А, можливо, все ще гірше. Відповідно до умов рос.-укр. договору, якщо одна із сторін не повідомить іншу ДО 1 ЖОВТНЯ 2018 року про те, що не продовжує дію договору, то договір автоматично пролонгується ще на 10 років.

Схоже, президент не збирається припиняти договірно-правової дружби з агресором. І передбачаючи критику за фактичне підігрування Росії у її "гібридній" війні проти України, уже зараз заявив про якусь денонсацію "окремих положень" договору.

Тобто, виходить, це був не експромт, а саме свідома заготовка (хоч і некоректна) з метою пролонгації договору з РФ "про дружбу". Отже, пролонгація базового договору з братніми бурятами входить у пакет вимог Кремля до Порошенка, на який той погодився?

Цікаво, як на цю ініціативу прореагують у МЗС і в профільних підрозділах АП й ВР. Швидше за все, більшості в Раді за цю спробу "підкорегувати" право міжнародних договорів не набереться.