Проблема існує, вона гостра, і розмови про те, що "політики не мають втручатися в справи церковні" – не більше, ніж політичний інфантилізм або погано приховані спроби залишити все, як є в інтересах Москви.

Усі церкви творили живі люди. І кожна церква є творінням рук людей.

І подолання розколу в українському православ'ї, як і сам розкол, – це не справа церкви, а результат дій людей, політиків (як і перехід свого часу Київської метрополії з-під підпорядкування Константинополя в підпорядкування Москви).

Але проблема об'єднання українського православ'я це не лише проблема Української православної церкви Київського патріархату й Української автокефальної православної церкви.

Це прекрасно, що президент Порошенко знову поговорив зі Вселенським патріархом (у 2012 році особисто знайомив міністра економіки Порошенка з патріархом Варфоломієм і сподіваюсь, що Петро Олексійович виконав публічно дану того вечора обіцянку підтримати Вселенський патріархат матеріально). Добре, що заручився підтримкою-листами-зверненнями представників двох згаданих вище церков.

Але спроба викреслити, винести за дужки процесу Українську православну церкву Московського патріархату не подолає розкол у православ'ї.

Читайте також: Торговці страхом: керівництво УПЦ МП провадить в Україні підривну роботу

І якщо Петро Олексійович не зрозумів до кінця позицію Вселенського патріархату, то спробую пояснити: ВП хоче подолати розкол, а не зафіксувати його якісь нові лінії. Так, для того, щоб тема томосу (рішення про надання статусу автокефалії) набула для Константинополя (Священного синоду Вселенського патріархату) реального значення і звучання дійсно нас спонукають оформити відповідне прохання і від православної спільноти, і від державної влади.

Верховна Рада вже висловлювала свою позицію. Сенсу робити ще якісь звернення я не бачу з однієї простої причини – для Вселенського патріархату окремих звернень частини (але не всіх) православних церков України буде недостатньо.

І саме на формування спільного бачення процесу подолання розколу в православ'ї серед українських вірян і духовенства могла би бути спрямована діяльність президента Порошенка. Могла би.... Але не стала.

У 2014 році ми пропонували свої послуги в цьому питанні. Улітку того року попереджав Валерія Чалого, що тема православ'я стане для Порошенка актуальною за рік до виборів, але це буде надто пізно.

Об'єднання українського православ'я в якійсь із форм має спершу стати фактом життя в Україні. Фактом життя, який цінується й оберігається державою. І лише після того Вселенський патріархат набереться політичної мужності зробити свій крок. Вселенському патріархату більше двох тисяч років. Грати на догоду політикам держави, якій 20 із чимось років, які обираються в найкращому разі на два терміни ВП не буде.

Читайте також: Ігри в церковні реформи й визнану Москвою "канонічну" автокефалію

Наша влада, й багато хто серед, нас усе сподіваються, що питання стабільності гривні за нас вирішить вирішить МВФ, боротьби з корупцією – США, безпеки – НАТО, впливу ФСБ на РПЦ – Вселенський патріархат. На жаль, так не буде. Спершу українська влада, обрана й підтримувана українським народом, має вирішити усі ці питання. А далі все докладеться. Якщо воно ще буде потрібне.

Узаконювати розкол і нашу бездіяльність Варфоломій не буде.

Зараз же настало несподіване "прозріння" президента – треба щось робити!

І, як завжди, розпочалась імітація. Імітація бурхливої діяльності зі створення Автокефальної православної церкви.

Так не вийде.

Чи й завдання ніхто не ставить? Лише піар!

Найкращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org