Існування в Україні єдиного громадянства прописане в загальних засадах Конституції України. Це визначає, що отримання особою громадянства іншої держави призводить до втрати українського громадянства.

Однак після анексії Криму склалася ситуація, коли багато жителів півострова отримали російське громадянство і при цьому вважаються громадянами України. Нещодавно президент України вніс законопроект, згідно з яким особи, які отримали російське громадянство в результаті протиправних дій окупаційної влади, не будуть позбавлятися українського громадянства. І це дійсно правильно, якщо мова йде, наприклад, про кінорежисера Олега Сенцова, якому надали громадянство РФ поза його волею. Але як бути із жителями Криму, які добровільно отримали російське громадянство задля кращої пенсії чи інших соціальних виплат? Чи заслуговують вони на те, аби зберегти при цьому й українське громадянство?

Крім того, чи можуть люди, які отримали російське громадянство, займати високі державні посади та виносити судові рішення іменем України? Напевно, більшість із нас погодиться, що на четвертий рік військової агресії РФ суддями в нашій державі аж ніяк не можуть виступати громадяни Росії. Проте члени ВККС, на плечі яких і покладена реалізація такої довгоочікуваної судової реформи, очевидно, іншої думки.

Знайомтеся, суддя господарського суду Київської області – Світлана Чонгова.

До окупації Криму Чонгова працювала суддею Господарського суду АР Крим. У 2015 році була переведена до Господарського суду Київської області. Але, вочевидь, після переведення до Києва суддя не втратила зв'язку з окупованими територіями. Чонгова не тільки регулярно відвідує тимчасово окуповану територію, але й отримала паспорт громадянки РФ. Це видно з реєстру Федеральної податкової служби Російської Федерації.

Із номера документа видно, що отримала його суддя в Криму 2014 року. Номер паспорта Чонгової також не значиться в реєстрі недійсних документів РФ, а отже, за чотири роки суддя не анулювала паспорт ворожої держави, що лише підтверджує той факт, що громадянство не було чимось нав'язаним окупаційною владою Криму, а особистим рішенням Чонгової.

Читайте також: Журналістка: ВККСУ заблокувала виконання вимог Революції гідності через свій неконституційний регламент

Справді, починаючи з 2014-го, у Криму масово видавали російські документи. До того ж, без їхньої наявності жителі Криму не можуть користуватися безкоштовною медициною, переоформлювати майно й інше. Попри це, на території півострова досі проживають люди, які свідомо відмовилися від російського громадянства. На них регулярно чиниться тиск, за ними слідкують органи ФСБ, як уже йшлося, вони обмежені в певних соціальних пільгах. Однак вони залишаються громадянами лише України, прочитати про їх життя на тимчасово окупованій території можна тут.

А тепер щодо судді Чонгової. Вона не проживає постійно на території Криму: працюючи суддею в Україні, має всі пільги, гарантовані українським законодавством, і чималу суддівську заробітну плату. Тож жодної крайньої необхідності для отримання російського громадянства чи для того, щоби залишатися в ньому вже чотири роки, суддя Чонгова не має.

20 квітня 2018 року суддя Чонгова проходила співбесіду з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Припускаємо, що під час цього процесу могло порушуватися питання щодо наявності в Чонгової російського громадянства. Однак ми так і не дізнаємося пояснення судді, тому що співбесіда з нею відбувалася в закритому режимі без відеотрансляції. 

Чи було відомо членам ВККС про російське громадянство Чонгової? Вперше факт наявності в судді Чонгової подвійного громадянства був озвучений журналістами "Нашихі грошей" у 2017 році, тоді він здійняв чималий резонанс. Просте введення в пошукову систему Google прізвища судді видає чимало матеріалів щодо її зв'язків із Російською Федерацією, тому члени ВККС, напевно, мали знати та запитати пояснення Чонгової під час співбесіди. Одначе подвійне громадянство ніяк не вплинуло на рішення членів ВККС визнати її такою, що відповідає посаді судді.

Загалом це не вперше члени ВККС заплющують очі на очевидні зв'язки суддів з окупованими територіями. Яскравим прикладом цього є призначення суддею "нового" Верховного суду Валентини Сімоненко, яка також після окупації Криму отримала код платника податків Російської Федерації. 

У своїх поясненнях Сімоненко заявила, що російський ІНН радше за все отримала автоматично, оскільки мала нерухомість у Криму. Проте це не відповідає дійсності, перш за все тому, що ІНН видано на новий, отриманий у 2015 році паспорт судді, в за законом отримати його вона могла лише по особистому або через довірену особу зверненні до податкових органів РФ. Детальніше про брехню Валентини Сімоненко в історії з російським податковим номером можна прочитати в блозі члена Громадської ради доброчесності Тараса Шепеля.

Ні негативний висновок Громадської ради доброчесності, ні питання щодо можливої наявності в неї іноземного громадянства, ні протести громадськості не зупинили ВККС від рекомендації призначити Сімоненко суддею Верховного суду, Вищу раду правосуддя – від погодження цієї кандидатури, а президента – від її підписання.

Ще одним суддею з можливим російським громадянством є суддя Апеляційного адміністративного суду Ігор Федотов.

Читайте також: У новий рік – із уособленням старої суддівської системи "під ялинку"

Згідно з його ж біографією, громадянином України він став 2001-го і при цьому до 2002 року служив у російській армії та був суддею військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу (Білогірськ Амурської області). Навряд чи він міг вийти з російського громадянства та продовжувати працювати суддею в РФ. Крім того, в досьє судді немає підтвердження виходу із громадянства іноземної держави, а отже, цілком імовірно, що він досі є громадянином країни-агресорки.

Первинне кваліфікаційне оцінювання суддів Федотов успішно пройшов ще 2016-го. Він навіть намагався потрапити до складу "нового" Верховного суду, однак не пройшов конкурс. Проте причина, за якою Федотов передчасно завершив участь у конкурсі до Верховного суду, аж ніяк не полягає в подвійному громадянстві, тому що, як бачимо, ВККС без проблем оцінює та підвищує всіх суддів, щодо яких є сумніви в наявності російського громадянства.

Та, мабуть, найодіознішим представником суддівської системи з можливим громадянством Російської Федерації є голова Вищої ради правосуддя – Ігор Бенедисюк. 

Згідно з офіційною біографією Голови ВРП, він працював суддею військового суду Далекосхідного військового округу (Южно-Сахалінськ) і, відповідно, мав громадянство РФ із 1991-го до квітня 1994 року. Втім суддею військового суду Київського гарнізону він став у лютому того ж 1994-го. А отже, з лютого по квітень 1994 року Бенедисюк поєднував роботу суддею не просто в двох різних судах, а в судах різних країн. Незважаючи на велику кількість інтерв'ю самого Бенедисюка та заяви прес-служби ВРП, до сьогодні так і не було озвучено двох простих дат – виходу зі громадянства РФ Бенедисюка та дати отримання ним громадянства України.

Нагадаю, ВРП – орган, який із січня 2017 року отримав надвисокі повноваження: звільнення та покарання суддів; їхнє призначення також залежить від рішення членів Вищої ради правосуддя. Фактично, людина з російським громадянством на чолі органу з такими великими повноваженнями може повністю перекреслити хід і без того проблемного впровадження судової реформи. Цікаво, що на свою посаду Бенедисюк призначений саме президентом України.

"Гібридна війна" – термін, який любить використовувати Петро Порошенко, описуючи російську агресію на території України. У лютому цього року Порошенко сказав під час свого виступу в Мюнхені, що "гібридна війна, яку веде Росія, поступово перетворюється в повномасштабну світову гібридну війну". Нещодавно, під час заходів з нагоди дня СБУ президент також заявив: "Агресор наполегливо намагається змістити епіцентр гібридної війни якомога ближче до серця України, а серце – це наша древня столиця, красень Київ". І з цим важно не погодитись, адже гібридні війни Росія веде не просто в столиці, вона успішно воює в органах судової системи, й допомагають їй люди, обрані самим президентом для реалізації довгоочікуваної судової реформи. І навряд чи ми можемо якось застерігати світову спільноту, якщо самі протягом чотирьох років не здатні розгледіти справжніх поплічників Росії у введенні гібридної війни, ну або просто не хочемо цього робити.

Найкращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org