Ще напередодні голосування у вірменському парламенті щодо кандидатури нового прем'єр-міністра країни – а на цю посаду було висунуто тільки одну кандидатуру лідера масових протестів Нікола Пашиняна – здавалося, що голова уряду буде обраний.

На користь цієї версії свідчила обіцянка більшості з Республіканської партії забезпечити кворум на голосуванні, численні консультації, які провів Пашинян – причому не тільки зі представниками різних парламентських фракцій, а й із делегацією російської Державної думи, що спішно прилетіла до Єревану.

Зрештою, було зрозуміло, що відмова від обрання Пашиняна призведе до загострення ситуації в країні. Чому ж республіканці не просто не проголосували за Пашиняна, але зробили це демонстративно, влаштували кандидатові справжню обструкцію з обвинуваченнями в дилетантизмі та нездатності керувати країною?

Читайте також: У столиці Вірменії відновилися акції протесту

У Єревані називають багато причин, крім найголовнішої – обрання Пашиняна не бажає Кремль. Хоча не стверджую, що про це не здогадуються. Політолог Левон Ширинян в інтерв'ю інтернет-порталові "Перший інформаційний" зазначив, що республіканцям "погрожують росіяни... Вони – сила, що обслуговує інтереси іноземного капіталу". Однак політолог впевнений, що республіканці "заради власної влади налаштовують чужака проти Вірменії", а я вважаю - як раз навпаки.

Здавалося б, чим Москву не влаштовує Пашинян? Вірменія є геополітично залежною від Росії. Пашинян у своїх виступах підтверджує вірність країни своїм геополітичним зобов'язанням. Що ж до "дрейфу на Захід" – так до нього був схильний і колишній президент Серж Саргсян. Путіну довелося буквально змусити вірменського президента відмовитися від підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. А Саргсян був свій, перевірений політик.

До того ж Пашинян постійно підкреслює відмінність між вірменськими й українськими подіями, стверджує, що в Єревані – не "кольорова революція", намагається всіма силами уникнути небажаних для Росії асоціацій. Але не виходить.

Тому що те, що відбувається у Вірменії, знищує саму путінську модель функціонування влади. Модель, що залишає функцію визначення складу цієї влади за організованим злочинним угрупованням, а "бидлу" залишається просто проголосувати за затвердженим в якійсь елітній сауні сценарієм.

Читайте також: Британія та Вірменія: дві різні сторони політичної культури

Саме так президентом Росії став Путін – непоказний чиновник, якого вибрала сім'я Єльцина. І саме так повинно відбуватися в країнах, які "дружать" із Росією. Простіше кажучи – в її колоніях. А Вірменію в Москві сприймають саме як колонію.

Україна, в якій усього за рік до виборів ніхто не знає ані імені переможця президентських перегонів, ані складу парламенту, – це справжнісінька катастрофа для Кремля і вибух мозку для пересічних росіян. І Вірменія загрожує перетворитися на таку ж катастрофу. Не випадково біля вірменської церкви у Москві люди розповідають одне одному новий сумний анекдот із двох фраз "У Росії теж могла би бути така революція. Але де ж узяти стільки вірмен?". Кому таке сподобається?

Саме тому російське керівництво і вимагає від своїх маріонеток у Вірменії не йти ні на які поступки народові. Навіть ціною їхнього власного краху. Навіть ціною дестабілізації у Вірменії. Навіть ціною нової війни на Кавказі. Найголовніше – "бидло", тобто народ, який всіма фібрами своєї чорної чекістської душі ненавидить Володимир Путін, не повинен отримати владу.

Найкращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org