Багато років знадобиться для того, щоб систематизувати весь обсяг інформації про військову агресію Росії проти України, яка розпочалася 2014 року з анексії Криму, пише у своєму блозі на "Новому часі" міністр фінансів України Олександр Данилюк. Зараз кожен із нас має бути українським послом і ділитися своїм досвідом з іншими країнами, які опинилися в зоні ризику. На жаль, наша експертиза в цьому питанні набуває для них реальної актуальності. Окопи гібридної війни проходять не лише в Україні. Вони проходять  по всьому світові, де б ви не були.

Після набуття Україною незалежності в нашій державі не були своєчасно проведені потрібні реформи, що призвело до вразливості на початку війни з агресором, коштувало тисяч людських життів, призвело до втрат в економічній і фінансовій сферах. 7% національної території окуповані – Кримський півострів і частина Донбасу. Кількість жертв перевищує 10 000 життів. 1,5 мільйони людей були вимушені покинути свої домівки. Понад 3 мільйони українців досі проживають на окупованих територіях. 25% нашого промислового потенціалу було втрачено (включно із 80% родовищ природного газу та 10% портової інфраструктури).

Війна мала руйнівний вплив на нашу економіку. Ми втратили 15% національного ВВП. Щорічна інфляція 2014-го становила 25%, а у 2015 році цей показник виріс до пікових 43,3%. Прямі іноземні інвестиції впали до рівня історичного мінімуму. Дефіцит бюджету зріс до 14%. На початку 2015-го золотовалютні резерви зменшилися майже втричі – до $5,6 млрд. Гривня знецінилася, одної миті досягнувши п’ятикратного падіння вартості.

Щоб досягти такого "результату", агресор використав десятки економічних гібридних тактик, серед яких необхідно виокремити торговельну війну. У 2014 році Росія, будучи багаторічним головним торговельним партнером України, заблокувала всю двосторонню торгівлю. Розуміючи, що наші давні торговельні партнери розташовані на пострадянського просторі, включно з Центральною Азією, Москва також заблокувала транзитні шляхи – все це з порушеннями двосторонніх угод, а також багатосторонніх, у рамках Співдружності незалежних держав та Світової організації торгівлі.

Дії агресора призвели до експропріації всієї державної та приватної власності України на окупованих територіях. Фактичною експропріацією також треба вважати свідоме знищення або вивезення в Росію майна підприємств Донбасу (таких як донецький “Топаз” або луганський “Луганськтепловоз”).

Через будівництво "кримського мосту" Росія встановила фактичну монополію на транзит через Керченську протоку та обмежила доступ човнів до портів Азовського моря. Економічна активність українців в акваторії цього моря – від риболовства до геологічної розвідки – стримується незаконним впливом зі сторони озброєного окупанта. 

Читайте також: Біґ-мак реінтеграції: простий рецепт повернення окупованих територій

Впродовж декількох років поспіль Росія свідомо здійснювала скорочення поставок природного газу в зимовий період, створюючи насамперед ризик для мільйонів українців залишитися без тепла в сильні морози та підриваючи стабільність роботи української газотранспортної системи в цілому.  

Протягом 2014 року Росія також намагалася блокувати підписання та втілення Договору про глибоку та всеохопну зону вільної торгівлі з Євросоюзом, щоб не дозволити Україні диверсифікувати торгівлю.  

Проте економічні тактики є лише частиною загальної стратегії політичної дестабілізації, в якій також потрібно виділити декілька окремих напрямків. Перш за все, це створення через російські засоби масової інформації загальної атмосфери недовіри й ентропії. Впродовж останніх років з ефіру російських засобів масової інформації можна дізнатися про те, що: Україна – це недолуга держава, яка не здатна на ефективне керування; українська політична нація є радикальною та нетерпимою; Україна не є суверенною та самостійною державою. На всіх рівнях комунікацій агресора лунають заклики змінити територіальний устрій і переписати Конституцію України. Росія витрачає значні кошти на кампанію з дискредитації України у міжнародних медіа, яка покликана відлякувати іноземних інвесторів від нашої держави.

Другий важливий напрямок – це маніпулювання політичним процесом. За допомогою фейкових матеріалів у медіа Росія створює недовіру до виборчої системи України. У Москві також створений та постійно висвітлюється російською пропагандистською машиною український “уряд у вигнанні”. Також активно використовуються інститути “м’якої сили” – освітні, культурні, релігійні інституції для створення штучних конфліктів в українському суспільстві.

Серед якісно нових гібридних загроз, з якими зіткнулася Україна в останні роки, одну з найбільших небезпек несли кіберзагрози. У 2017 році ми зазнали найбільшої хакерської атаки на об’єкти промисловості та державні інституції (вірус Petya.А). Через російські “фабрики тролів” постійно ведеться дискредитація як окремих фігур національної політики, так і політичного процесу загалом.

Важливим також є глобальний вимір російської агресії. Анексія Криму стала заявкою Росії на зміну статусу-кво у світовому ліберальному порядку. Під сумнів було поставлено роботу міжнародної правової системи, яка не змогла адекватно та швидко відреагувати на дії Росії в Україні. Це в свою чергу дало новий поштовх та “зелене світло” усім антисистемним силам по всьому світові. 

Читайте також: Класичний приклад операції в гібридній війні

Сьогодні Росія продовжує використовувати слабкі сторони в глобальному устрої та свідомо паралізує його сильні частини. Будь-яку лінію напруги в глобальній політиці Москва перетворює на тріщину, яку згодом свідомо доводить до розлому, а потім до лінії фронту. Окрім щоденних звітів з українського фронту, ми спостерігаємо цю тенденцію у Сирії та в інших країнах.

Через такі дії Росії цинізм і політична корупція стали основною темою глобальної політики. Москва системно займається дезінтеграцією європейської спільноти, фінансує політичні еліти: від радикальних рухів до колишніх керівників європейських держав.

Вочевидь, усе це гальмує глобальний розвиток та повертає світ до архаїчного світового порядку. Тому немає бути жодних виправдань для відсутності реакції на цю нову загрозу. Ця війна реальна, вона вбиває та є руйнівною, вона знищує єдність і мир. Вона робить майбутнє непередбачуваним.

Україна пережила активну стадію гібридної війни та вистояла. Завдяки проведеним реформам ми очікуємо на зростання ВВП у 2018 році на рівні 3%. Рівень інфляції у 2018 році знизився до 9%. Фактичний дефіцит бюджету 2017-го зменшився до 1,67%. Золотовалютні резерви виросли майже до $19 млрд. Банківська система пройшла очищення та стабілізувалася. А минулої осені ми вперше за довгий час повернулися на міжнародні ринку капіталу, залучили $3 млрд. і провели активну операцію з державним боргом, щоб забезпечити фінансову стабільність країни.

Таких результатів вдалося досягти завдяки розумінню, що для перемоги над ворогом недостатньо тільки сильної армії та сучасної зброї. Для перемоги над ворогом потрібні структурні зміни нашої країни та її економіки, яких не досягти без системних реформ.

Ми також розуміємо, що це не тільки наша війна, й не ми її починали. Просто так сталося, що ми живемо на лінії фронту. Тим часом Росія втягує в гібридну війну увесь світ. Це не локальний конфлікт – це справжня спроба переформатувати світовий порядок. І чим скоріше світові еліти це зрозуміють, тим раніше ми зможемо зупинити нав’язане світу сповзання в архаїку. Ціна зволікання – людські життя.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram