Після Тимошенко або Carthaginem delendam esse

Наскільки я відстежую тенденції, практично всі уже змирились із тим, що наступним президентом України стане Юлія Тимошенко. Я далекий від подібного детермінізму, перш за все тому, що доволі виразно собі представляю, НА ЩО готові піти вітчизняні олігархи задля своїх прибутків. Ну ви знаєте, "нема такого злочину...", а в Україні 300% прибутків – це мінімум-мініморум, а більшість олігархічних бізнесів приносять прибуток не у відсотках, а в десятках разів від вкладеного.

До того ж боротьба Тимошенко та української Зоряної Палати (так я називаю олігархічний пул) навіть не є боротьбою кандидатів. Це екзистенційна боротьба, якій уже не перша тисяча років.

Читайте також: Вloomberg: Соцопросы рисуют мрачную картину для президента Украины

Хочете, я вам в двох словах розповім історію війни Рима та Карфагена? Так от, це була війна двох державних ладів. В одній з них голоси треба було завойовувати відкрито, виступаючи на форумі чи в сенаті, і часто за це платити життям (як Гракх). А в другій голоси треба було купляти, і вибори вигравав той, хто швидше за всіх скупив більшість. Ось чому Рим звався республікою (res publica – сиречь, спільна справа), а Карфаген – плутократією (від грецьк. "плутос" – багатство), або олігархічною республікою.

Ці дві системи не могли існувати поряд, одна повинна була перемогти. Так от, хоч Рим і переміг, сама ідея плутократичного ладу, де не треба завойовувати голоси плебса, а просто їх купити по сдільній ціні – нікуди не пропала. Вона досі править за блакитну (чи рожеву) мрію будь-якого правлячого класу, який концентрує в своїх руках гроші та політику. Бо плутократичний лад – єдиний, який максимально убезпечує їх власність, статки та владу від посягань, а також перетворює їх на божків.

В Україні збудовано класичний плутократичний лад. В ньому вибори не виграють, а купляють. Завдяки цьому протягом останніх 26 років з України вивозяться такі шалені кошти, що якби арабські шейхи знали, то спихнули б свої нафтові скважини за три бакси, і приїхали сюди працювати в округах.

Зламати такий лад дуже складно. За 26 років (а до цього за 70 років радянського ладу – який теж був формою олігархічної республіки) гроші та влада сцементувались так міцно, що відокремити їх можна тільки із дуже великим зусиллям.

Тому люди, які уже роблять ставку на "після Тимошенко" і думають, що вона швиденько все поламає, а потім настане новий лад, із контролем і покаранням – м'яко кажучи помиляються.

За мало не століття "карфагенського" устрою тут наковбасили стільки, що Тимошенко не розгребе все ні за один, ні за два, ні за три – ні навіть за пожиттєвий термін. Це факт. Римляни могли дозволити собі по-бистрячку засипати Карфаген сіллю, а ми не можемо – нам доведеться одночасно ламати і будувати.

Це значить, що Після Тимошенко(тм) повинні прийти люди, які як мінімум не поступаються їй в розумінні основ державотворчості та умінні швидко приймати рішення. Так що на місці різноманітних "нових і незайманих" я б не обманював себе – їм ніхто владу не передасть на блюдечці. Їм доведеться учитись боротись так, як боролась Тимошенко всі ці роки.

Читайте також: Вибори до ОТГ: ЦВК підтвердила беззаперечну перемогу партії "Батьківщина"

От коли оцінюєте якусь чергову "нову" кандидатуру, типу там Богдани Бабич чи Романа Безсмертного, спробуйте прикинути – чи здатні вони вистояти під атаками, які щодня сиплються на Тимошенко зараз. Це іще дуже слабенькі атаки, а справжні ми побачимо, коли вона займе офіс. Віднесіть мої слова в банк – в перший же день каденції Тимошенко буде прийнятий закон про імпічмент (конституційною більшістю!), а далі буде забіг "хто першим подасть на імпічмент Тимошенко". Авторів цих подань ви можете уже зараз назвати, і не сильно помилитесь.

Ось чому мені далеко не все одно, хто буде Після Тимошенко (тм). Це повинні бути освічені люди, які приймуть естафету у неї, і продовжать реальну боротьбу з Карфагеном, а не худенькі хіпстери з бородками і очочками, які навчились оперувати модними фразеологізмами та тільки і вміють, що шпарити по брошурках "Реформи для самоварів".

Сама Тимошенко про це давно думає, інакше б не створювала ні "Ідеальної Країни", ні нині діючої (і уже набравшої новий потік) Школи Політичного Успіху.

Так що, шановні "молоді політики", які уже будують плани на "після Тимошенко", і вірять, що їм передадуть владу – бо вони такі "нові", а Юля така "стара". Не обманюйте себе. А ще краще, приступайте до основ. Ви ж хотіли бути політиками, от і будьте ними, а не чекайте царських доріг, які для вас хтось розчистить і прокладе.

Карфаген має бути зруйнований.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram