До "Книжкового Арсеналу" видавці готують багато цікавих новинок, що займуть гідне місце у вашій домашній бібліотеці.

На "Книжковому Арсеналі" – одному з головних книжкових ярмарків країни, цьогоріч, як і завжди, книжки будуть представлені на будь-який смак. Вони задовольнять і любителів детективів, і сентиментальних романів, і трилерів. Утім, лише деякі з них – справді довгоочікувані, тож саме на них варто звернути увагу.

ДЕН БРАУН, "ДЖЕРЕЛО" ("Клуб Сімейного Дозвілля")

Як зазвичай, у черговому бестселері майстра містичних детективів на першому плані буде конфлікт між наукою і релігією. Точніше – між прогресом і церквою, оскільки її фанатики у всьому світі виступають проти сенсаційного відкриття головного героя, яке має роз’яснити основні питання людського буття. Ритуальні вбивства, протистояння епіскопа і сорокарічного мільярдера-футуролога, схожого на Ілона Маска, промова, яка інтригує світ – ось те, що нас чекає у найбільш знаковій книжці року.

Читайте також: Необхідні кожному навички, які дає американська освіта

"Усі хотіли б знати! – весело розсміявся вусань, хитаючи головою. – Той, хто вас запросив, дуже мало розповідав про мету сьогоднішнього заходу. Навіть працівники музею не знають, що відбудеться. Таємниця – це вже надзвичайно цікаво; ходять шалені чутки! Там уже кількасот гостей, чимало відомих облич – і ніхто й гадки не має, що діятиметься сьогодні ввечері!" Тепер Ленґдон усміхнувся. Мало хто на землі наважився б розіслати в останню мить запрошення, в яких, по суті, написано: "У суботу ввечері. Будьте тут. Повірте мені".

ДЕВІД Е. ГОФФМАН, "ШПИГУН НА МІЛЬЯРД ДОЛАРІВ" ("Фабула")

Ця шпигунська сага описує реальну історію часів холодної війни, коли зустріч з іноземцем в Радянському Союзі несла за собою великі неприємності для його громадян. Ось чому ЦРУ ніяк не могло завербувати нікого з "імперії Зла", і добровільна співпраця з американською розвідкою скромного радянського фахівця в галузі радіоелектроніки була дуже важлива.

Насправді ж співробітник секретної лабораторії виявився одним з найуспішніших шпигунів XX століття. Завдяки йому США отримали повну інформацію про способи подолання радянських систем протиповітряної оборони, причому матеріали, представлені радянським агентом, американці оцінили в $2 млрд.

І хоч у перші роки існування ЦРУ визнало, що "до незмоги важко імплантувати агентуру у параноїдальну поліцейську державу Сталіна", але надалі ситуація змінилася, і шпигунська мережа в СРСР розрослася. Що ж до бажання співпрацювати з американцями, то здебільшого в його основі ховалася ненависть до радянського режиму, а не комерційна вигода, і одним з героїв книжки керувало "бажання помститися за несправедливість, завдану його батькам і його невеличкому селу, розташованому неподалік берегів Волги".

ВІКТОР ХОРУНЖИЙ, "САЛОН "САНТА МУЕРТЕ" ("Самміт-Книга")

Екзотичний роман про кохання і те, на що здатні справжні закохані, в якому інтрига закручена довкола смерті як мистецтва. Доволі радикальна тема, погодьмося. Однак, автор цієї історії – сучасний український письменник, відомий саме своїми неординарними романами, в яких містика і фентезі поєднується з реальністю, коханням і драмою. Уникнути етичних перегинів йому допомагає юридична освіта – роман цілком бездоганний в сенсі граничних ситуацій. А фах композитора, а також робота продюсером і керівником компанії Space1Media World додає "авторського" шарму саме в галузі "правди життя".

Адже йдеться про неординарних особистостей. Романтичного Себастіана, закоханого в красуню Каміллу – ніжну художницю з незвичними пристрастями, які, однак, навіть порівняти не можна з манією її коханого. "Но разве можно судить человека, потерявшего от любви голову и забывшего о правилах приличия? — мучиться героїня. – Разве можно назвать его умалишенным? Нет, это его любовь к ней м сумасшедшая".

КІМ ТХЮЇ, "RU" ("Видавництво Анетти Антоненко")

Біографічний роман письменниці з В'єтнаму – це своєрідна авторизована історія цілого покоління емігрантів. Авторка-героїня була десятирічною дівчинкою, коли її родина вирішила тікати до Канади з рідної країни – і саме цей досвід вона описала в романі. На початку, звісно, була довга подорож в трюмі корабля, де її мати з дітьми на руках чекала зустрічі з Новим Світом. Не даремно ж в'єтнамською назва роману звучить, як "колискова", а французькою – "струмочок", а також "потік" (крові, грошей, сліз). Таким чином, перед нами розвертається філософськи осмислена історія втікачки, яка зуміла перемогти всі труднощі нового життя, а разом з нею – і більшість "людей з човна", як називають біженців з азіатського "раю для туристів", якою залишається в спогадах батьківщина авторки.

Читайте також: Світ змінився на наших очах, а ми вперто тримаємось зубами за рудименти сторічної давності

Багато іммігрантів реалізували американську мрію, пише авторка. Навіть ті, хто спочатку навіть уявити не міг, що гарні будинки, які зустрічалися під час прогулянок, стануть для них самих реальністю вже у недалекому майбутньому. Так само і майже всі родичі героїні, завдяки наполегливій і самовідданій праці змогли досягти всього, чого хотіли. Хоча ще донедавна, живучи не в Канаді, більшість з них ледве животіла без електрики і водогону, хоча всі були поруч і жили однією родиною. Сьогодні ж вони нарікають на те, що будинок занадто великий, а сім’я занадто розкидана по країні, і збирається лише на свята.

ІРЕН РОЗДОБУДЬКО, "ПРИЛЕТІЛА ЛАСТІВОЧКА" ("Нора-друк")

За сюжетом цього детективного роману, вже в наш час в американському будинку для старих вмирає пацієнт на ім'я Леонтович, який називав себе братом відомого українського композитора. Але на сповіді спливають зовсім інші факти. Адже таємниця злочину, який стався 1921 року, коли "офіційно" при загадкових обставинах від рук "петлюрівського" вбивці загинув композитор Леонтович, автор "Щедрика", зберігалася в радянських архівах понад 80 років.

Хто насправді вбив українського генія? Роман відкриває завісу над цією загадковою історією, яка, як виявилося, має "більшовицький" слід. При цьому вбивцю так і не знайшли, хоча років йому зараз повинно бути не так вже й багато. Тоді він був знайомий з господарями хати, які пустили його переночувати, тож кат и жертва прогомоніли всю ніч.

"Згодом на крик панотця з сусідньої хати прибігли люди, розв’язали руки Леонтовичам, наклали пов’язку на рану потерпілого. Рана була з правого боку. Рвана рана. Леонтович вимовив: "Тату, я помираю". І помер. Сліди нічного гостя чи гостей — вже замело снігом. Кажуть, що в ті дні в Марківці була сильна завірюха…".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram