Історія українських в’язнів у Росії є яскравим прикладом ціннісного вибору нинішньої української влади. Для неї пріоритетом є капітал, а не людина.

Чому я саме так формулюю проблему? Я хочу, щоб ми говорили відверто. Доля українських в’язнів, в тому числі Олега Сенцова, який голодує вже другий тиждень, на совісті і української влади теж. Мене бере злість, коли я бачу, як в останні дні керівництво нашої держави з новою силою побивається за ув’язненими у Росії українцями. Так, Україна не винна у тому, що сталося. Але чи зробила наша держава усе для того, щоб визволити Сенцова, Клиха, Карпюка, всіх інших українців, які поневіряються по російських тюрмах? Ні, не зробила.

Читайте також: Заручник Кремля Олександр Шумков оголосив голодування на підтримку Олега Сенцова

У них же досі немає статусу військовополонених, вони не захищені відповідним міжнародним правом. А все тому, що на п’ятому році Україна не називає війну війною. Було АТО, тепер ООС. Все, що завгодно, лише б не називати речі своїми іменами. І робити це юридично правильно. Трагізм ув’язнених у Росії українців у тому, що нинішня влада не здатна сформувати відповідь на це питання. На законодавчому рівні Українська держава не в силі і досі прийняти необхідних рішень, щоб визволити своїх громадян.

І саме тут вимальовується ота проблема цінностей. Витягнути своїх громадян із тюрем окупанта здатна лише та держава, для якої найвища цінність – це людина. А наразі коли стоїть питання – визволяти в’язнів чи наживати капітал на торгівлі з Росією – вибір ми всі бачимо.

Читайте також: Чи зможе голодування Сенцова вплинути на Путіна

Насправді Україна має безліч інструментів, які можуть забезпечити звільнення наших громадян із російських тюрем. Розрив дипломатичних, економічних відносин, зупинка торгівлі з окупантом. Доречний навіть викуп ув’язнених.

Але це все за однієї важливої умови – якщо головною цінністю дійсно є людина.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram