Подальша доля Донбасу – питання, яке так чи інакше має відношення до кожного українця, питання, яке стримує будь які подальші стратегічні кроки творення історії сучасної України. Вирішення цього питання – те, без чого ми не можемо рухатися далі, розвиватися, будувати майбутнє.

Дуже не просте завдання, із складними непопулярними кроками, із багатогранністю думок і варіантів. Та, мабуть, прийшов час починати відверто говорити, у дискусіях і суперечках вибудовуючи обґрунтовану позицію бачення подальшого розвитку Донбасу. Розвитку України.

Читайте також: Росія продовжує перекидати на Донбас військову техніку

В новітній історії сучасної України є сторінки, написані кров’ю полеглих Героїв, що віддали життя за існування незалежної держави. Тисячі скалічених, десятки тисяч вимушено переселених, сотні тисяч відгороджених лінією зіткнення мирних громадян змученої війною європейської країни.

Протиставивши себе і Росію всьому цивілізованому світу путінський режим став найнебезпечнішою і найнепередбачуванішою аномалією по іншу сторону адекватності і здорового глузду. Та навіть Путін, під натиском величезних економічних санкцій і політичному тиску цивілізованого світу, може все-таки почати пригальмовувати і почати шукати якісь варіанти виходу з ситуації "польоту в прірву", яка в подальшому може призвести до падіння путінського режиму. Звичайно може бути й навпаки, і скажений карлик може перейти до ескалації конфлікту. Але в такому випадку нам буде важко щось прогнозувати. Так, українці навчилися захищатися за 4 роки війни, окупанти не зможуть вільно просуватися вглиб нашої країни і понесуть колосальні втрати. Але колосальні втрати понесемо і ми.

Обговорюючи перший, дипломатичний варіант вирішення, хочу наголосити на тому, що він може бути лише складовою загальних спільних кроків, не відкидаючи варіант військової операції до повної перемоги над ворогом.

На даному етапі існує єдина платформа пошуку дипломатичних рішень – "Мінські домовленості". Я не є їх фанатом, але давайте визнаємо – цей документ, спрямований на деескалацію збройного конфлікту, спровокованого російською агресією, зіграв надважливу роль. Переговори у Нормандському форматі й досягнуті угоди допомогли трансформувати силове протистояння у дипломатичну площину, створивши фундамент для подальшого правового врегулювання конфлікту. Але ті недоліки, які є у "Мінських угодах" просто змушують шукати додаткові механізми вирішення конфлікту. "Мінські угоди" не вирішують основного питання – цілісного бачення вирішення подальшої долі Донбасу. Передбачені ними механізми, на жаль, не дозволили вирішити найважливіші завдання відновлення територіальної цілісності України, деокупації, припинення воєнного конфлікту і загибелі людей.

Очевидно, настав час створення нового, більш дієвого механізму врегулювання конфлікту. Механізму, який дозволить вирішити ключові завдання – припинення воєнного конфлікту і загибелі людей та повернення тимчасово окупованої частини України під контроль конституційних державних органів.

Читайте також: Росія боїться, що ЗСУ підуть у наступ

Міністерством внутрішніх справ на чолі з Арсеном Аваковим протягом останнього року розроблялася Стратегія відновлення цілісності України і деокупації Донбасу "Механізм малих кроків". Поки це перший і єдиний документ, який містить чіткий алгоритм дій. Впевнений, він не ідеальний. Впевнений, що далі будуть ще схожі і зовсім не схожі подібні документи. Впевнений, що через дискусію і суперечки, конструктивну критику і обґрунтовані пропозиції ми зможемо вибудувати той єдиний правильний і реалістичний механізм, який дозволить окупованому Донбасу повернутися додому. Механізм, який дозволить розмінувати заміновані російською пропагандою мізки українців, які вимушено залишилися на території, окупованій ворогом. Чи не за цілісну єдину і сильну Україну віддали свої життя тисячі полеглих Героїв.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram