Останній тиждень літньої сесії парламенту відзначився появою одразу двох соціологічних досліджень із рейтингами політичних партій та політиків. Компанії "Рейтинг" та GFK задавали респондентам майже однакові запитання, проте є і специфічні, до цього часу не зустрівані акценти. Наприклад, попри постійно розповсюджуване гасло про "потребу у нових обличчях", на запитання, "Чим, в першу чергу, ви керуєтеся при виборі кандидата в президенти?", люди відповіли: "незадіяністю у корупції та відсутністі нечесно нажитого майна" (44%) та "налаштованістю кандидата на зміну країни" (43%). А ось "новизна облич" цікавить лише 27% опитаних.

Проте, цього виявилося достатньо, щоб достатньо високі рейтинги отримали... зовсім не політики, а саме актор/гуморист Володимир Зеленський та співак Святослав Вокарчук, що увійшли до ТОП-6 кандидатів рейтингу у президенти. Чи говорить це про підтримку їх, як політиків? - ні. Скоріш з все, і це корелює із зниженням кількості тих, хто не визначився із власними політичними вподобаннями, це говорить про те, що протестний електорат починає обирати "своїх кандидатів". Оскільки графи "проти всіх" у бюлетнях відсутні, то й віддають вони свої голоси за "неполітиків".

Читайте також: Середній клас – бажана здобич для наших політиків

Одночасно, коли у рейтингу з'являються нові політики, які ще не брали учать у президентських перегонах, то вони отримають значну підтримку саме тих, кому цікаві "нові обличчя". Як, наприклад, Євген Мураєв, якій чи не вперше з'являється у рейтингу кандидатів у президенти й обходить за цим показником такого досвідченого політика як Андрія Садового. І не просто обходить, а майже вдвічі випереджає!

В той самий час, невизначеність із єдиним кандидатом від Опозиційного блоку призводить до того, що голоси їхніх потенційни виборців розпорошуються серед кількох кандидатів (Юрій Бойко, Вадим Рабінович) і, поступово, демонструє тенденцію до зниження. У випадку, якщо такого єдиного кандидата не з'явиться, принаймні, за два-три місяці до виборів, цей тренд може закріпитися та зіграти жорсткій жарт із всіма учасниками процесу.

На противагу цьому, підтримка Юлії Тимошенко залишається стабільною і демонструє позитивну динаміку зростання. Одночасно з цим, зростає і її підтримка з боку их, хто визначився із своїм політичним вибором на даний момент.  Про це свідчать дані  опитування "Рейтингу": за Ю.Тимошенко, готові проголосувати 17,1% тих, хто візьме участь у голосуванні та вже визначився із вибором. За А.Гриценка готові віддати свої голоси 9,7%, Ю.Бойка – 8,9%, В.Зеленського – 8,5%, О.Ляшка – 8,1%, П.Порошенка – 7,8%, С.Вакарчука,– 6,6%, Є.Мураєва – 4,2%, В.Рабіновича – 3,7%, О.Тягнибока – 2,6%, А.Садового – 2,2%, С.Таруту – 1,5%, А.Яценюка – 1,3%. Р.Безсмертного – 1,2%.

Тобто різниця між показником підтримки Юлії Тимошенко і другого за рейтингом  – Анатолія Гриценка, становить майже 100% або відрізняється в два рази на її користь.

Читайте також: Політичне лідерство, якого бракує Україні

Сам Анатолій Гриценко достатньо впевнено закріпився на другому місці рейтингу й утримає свою позицію. Якщо подивитись на соціологію минулих років, то на таку високу сходинку у рейтингу електоральних вподобань він не підіймався жодного разу.

Чинний президент Петро Порошенко, вже не перший місяць поспіль, фактично у всіх соціологічних дослідженнях, що проводилися різними компаніями, демонструє стабільне падіння рейтинг симпатій та зростання антирейтингу. Він стабільно очолює антирейтинг з майже двократним відривом від найближчих сусідів. Фактично половина респондентів не проголосували б за нього у жодному випадку. За Ю.Тимошенко не проголосували б 28,5%, А.Яценюка – 26,9%, О.Ляшка – 26,2%, О.Тягнибока – 18,9%, Ю.Бойка – 16,1%, В.Рабіновича – 15,6%.

Зниження рейтингу та збільшення антирейтингу чинного президента добре корелює із настроями людей і зростанням в них впевненості в тому, що "країна рухається в неправильному напрямку". Таку думку поділяють три чверті опитаних! 13% – висловлюють протилежну думку, 12% – вагаються з оцінками у цьому питанні. А оскільки саме президент брав на себе відповідальність за реформи і напрям руху країни, то їх неприйняття через антилюдську спрямованість і знижує постійно довіру до нього.

І наостаннє: Всім політичним силам варто звернути свою увагу на антирейтинги і починати працювати на тим, як їх знизити. Бо наразі, практично у всіх парламентських та непарламентських партій, які можуть претендувати на потрапляння у нову Верховну Раду, цей показник є вищім за їхній рейтинг. У міжвиборчий сезон це не є проблемою, проте чим ближче до виборів, тим більша вірогідність того, що саме величина антиренйтингів буде визначати переможців виборчих перегонів. Насамперед через те, що втомившись від "рехворм" виборець, буде краще сприймати так званий "чорний PR", спрямований проти партій, ніж рекламно-агітаційні заходи самих партій. Відповідно, хто зможе швидше за інших довести виборцеві не лише інформацію про власні переваги, а й успішно протидіяти "інформаціному бруду", той й отримає можливість проводити свою політику у новому складі парламенту взірця 2019 року. І саме голоси протестного електорату, якого нараховується від однієї п'ятої до однієї четвертої від всіх виборців, можуть стати вирішальними.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram