Зараз у порт Одеси зайшло шість кораблів НАТО, пише у своєму блозі на "Новому часі" експерт із питань Криму Андрій Клименко. І сталося це поза американсько-українськимми навчаннями Sea Breeze. Зараз мова про навчання Breeze, які паралельно проходять у Болгарії. Зазвичай якийсь один корабель із угруповання, що проводило Breeze заходить в Одесу. Але щоб ось так, великою групою з шести кораблів – безпрецедентний випадок. Також у цій ситуації впадає в очі фраза командувача Постійної військово-морської групи НАТО №2, офіцера королівських військово-морських сил Нідерландів Боудевіна Бутса, про те, що: "Нам потрібно навчитися маневрувати в умовах ситуації воєнного конфлікту...". Такого формулювання раніше я не зустрічав. Зазвичай вживають обтічніші фрази на кшталт "покращувати сумісність військових кораблів різних країн". Так, навчання багато в чому можуть скидатися на ті, що проводилися й у попередні роки, але така фраза сказана вперше.

Трохи передісторії для розуміння, чому це важливо. 2016 рік для НАТО за кількістю заходів у Чорне море був провальним. Пов'язано це з тим, що РФ здійснила серйозну операцію відволікання в Балтійському морі – через Калінінград демонструвала загрозу колишнім радянським балтійським республікам і Польщі. Мені, як і багатьом іншим експертам, було зрозуміло, що це – маневр відволікання: насправді ніхто не вірив, що РФ серйозно збирається атакувати країни НАТО. Але картина склалася така: у 2014 році військові кораблі країн НАТО зайшли в Чорне море 31 раз, 2015-гл – 21, а у 2016-му – 14. 14 кораблів – це рівень 2010 року: ні в Шостого флоту США, ні у військово-морських груп НАТО не вистачило сил підтримати військову присутність у Чорному морі на рівні 2014-2015 років через цю операцію відволікння РФ у Балтиці.

У зону відповідальності Шостого флоту США й морського командування НАТО входять моря від Норвегії до Південної Африки. Розліт – величезний, брак сил – природний. Але, звичайно, їх почали за це критикувати: найпершим був Ердоган – якраз у той період, коли він був у конфлікті з Путіним після збитого штурмовика. Тоді саме він сказав: "Чорне море перетворилося на російське озеро". І після цього в НАТО визнали, що їм дійсно потрібно посилювати військово-морську присутність у Чорному морі. Що було не так просто зробити: заради збільшення кількості кораблів НАТО в постійних військово-морських групах потрібно збільшити військові бюджети. Утримання військового корабля, чи то фрегат, чи то ракетний крейсер або ракетний есмінець, – це великі гроші.

Читайте також: Криза в Азовському морі: чого прагне Росія та як діяти Україні

У НАТО багаторазово обговорювали цю ситуацію: вже 2017 року заходів кораблів нечорноморських країн НАТО (значить, без Румунії, Болгарії та Туреччини) було 20 – рівень 2015 року. Тобто кількість заходів все ж збільшили. Така ситуація і критика – одна з причин. Але, звичайно, нам хочеться вірити, що не єдина: що НАТО прекрасно розуміють всю гостроту ситуації (а вона не спадає). І ось цей візит саме шести кораблів з угруповання навчань Breeze по суті безпрецедентний, дає надію.

У кожному разі їхня присутність важлива. У 2014 році після того, як відбулася спецоперація РФ із анексії Криму, кораблі НАТО були присутні в Чорному морі практично щодня. Вдаючись у деталі, нагадаю, що в 2014 році був 31 візит військових кораблів країн НАТО в Чорне море. І за документами, починаючи з 20.02.2014 (день початку операції РФ із окупації Криму), кораблі ВМС країн НАТО були відсутні в Чорному морі тільки 68 днів із 315. Тобто майже 80% календарного часу військові кораблі країн НАТО були присутні в Чорному морі. При цьому підкреслю: це без урахування сил Румунії, Болгарії та Туреччини. І 50% цього календарного часу в 2014 році (156 днів) – це були кораблі саме Шостого флоту США. У 2015 році – кораблі країн НАТО були присутні 51% календарного часу. І знову основна присутність (40%) – Шостого флоту США. Я стверджував і продовжую стверджувати, що щоденна присутність кораблів НАТО в Чорному морі після окупації Криму виконала функцію стримування: саме завдяки їм Путін не пішов далі. Ми всі пам'ятаємо ситуацію з так званим проектом "Новоросія". Так от, 02.05, під час сумнозвісних подій в Одесі, два кораблі НАТО перебували в Чорному морі. І я, знову-таки, стверджую, що в 2014 році, коли наша армія тільки починала формуватися, саме військова присутність НАТО в Чорному морі виконала функцію стримування агресора.

Річ у тому, що за ці 4,5 року РФ на 99% домінує в Чорному морі – своїми новими підводними човнами, ракетними фрегатами й ракетними корветами. І її домінування буде тільки наростати – більше 10 ракетних кораблів надійдуть до них у найближчі два роки: більшість цих кораблів будуються на наших, захоплених у Криму будівельних заводах (це будуть ракетні корвети). Тому зараз, коли вже й президент прямо та відкрито говорить, що не виключає військової операції захоплення Маріуполя, нам потрібно не соромлячись говорити, зокрема, нашим союзникам з НАТО, що поки ВМС України в комплексі не встане на ноги (як берегова оборона, так і авіація ВМС, ракетні війська, корабельний склад), ми просимо, щоб чергування військових кораблів НАТО не припинялося.

Читайте також: Ось так Трамп допомагає Путінові руйнувати НАТО

У нас поки що немає іншого виходу: так, маємо посилену берегову оборону й артилерію. Але військове-морські операції, особливо десантні, не можна відбити тільки силами берегової оборони. Для цього потрібні ВМС, військово-повітряні сили, а в нас з останніми двома – проблеми. А ось коли заходить ракетний есмінець (американський, голландський, іспанський – не має значення), то ми відразу, автоматично, розуміємо: поки в наших водах перебуває такий корабель, держава-агресор РФ навряд чи почне морську операцію проти України.

Говорити про те, що присутність таких кораблів може, навпаки, спровокувати РФ, не можна: вони й так поводяться максимально агресивно. Ситуація в Азовському морі не покращилася: кораблі продовжують затримувати на три-чотири доби. РФ не зупиниться: вона продовжує діяти за відомим принципом – йти доти, доки її пускають і не починають чинити жорсткий опір. Тому потрібно давати здачі, показувати, що ми, нехай і меншими силами, але діємо; нехай не тільки збройними силами, а й через санкції, інші асиметричні відповіді. Потрібно посилювати свій морський напрям. Але присутність військових кораблів НАТО – архіважлива для стримування агресора. Це – те, що ми поки що не можемо самі собі забезпечити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram