"Або мені здається, або Путін геть із глузду зсунувся" – так колишній посол Сполучених Штатів у Росії Майкл Макфол охарактеризував анекдотичне рішення російської влади щодо призначення американського актора й режисера Стівена Сіґала спецпредставником МЗС Росії з питань зміцнення російсько-американських зв'язків.

Зрозуміло, що це розпорядження може хіба що потішити американців. Саме тому навіть колишній дипломат і досвідчений дослідник Росії Макфол дивується: навіщо Путінові робити із себе посміховисько?

А досліджувати потрібно зовсім не Росію, досліджувати потрібно Радянський Союз. І тоді нікому не буде смішно. Буде сумно.

Радянські лідери теж любили західних діячів культури, які захоплювалися успіхами соціалізму й "загадковою російською душею". Список лауреатів Сталінської та Ленінської премії "За зміцнення миру між народами" прикрашають імена, поруч із якими Сіґал – просто ніхто.

Читайте також: Зісельс: Не Путін створив таку Росію – це Росія зажадала на трон такого, як Путін

Але радянське керівництво не дуже цікавив авторитет, яким прорадянські інтелектуали користувалися у власних країнах. Їм важливо було продемонструвати власним громадянам, як весь світ підтримує "першу в світі державу робітників і селян".

Тому після всяких там партійних з'їздів делегації зарубіжних компартій роз'їжджалися Радянським Союзом і виступали на мітингах. Чим більше делегацій – тим краще.

Відмінність радянського керівництва від російського в тому, що любов до західних інтелектуалів і комуністів культивувалася в роки закритого суспільства. Тоді більшу частину інформації громадяни отримували з газети "Правда", а правду – з передач "Радіо Свобода" й "Голосу Америки". І багатьох можна було дійсно переконати, що прості люди на Заході заздрять радянським кріпосним.

Зараз – усе інакше. Сіґал – це товар для внутрішнього споживання, але ось тільки навряд чи росіяни повірять в те, що одіозний режисер висловлює погляди більшості американців. Росіян сьогодні куди більше цікавлять проблеми, пов'язані з підвищенням пенсійного віку, ніж призначення чергового спецпредставника з питань дружби із "простими людьми Америки".

Читайте також: Що слід усвідомити, перш ніж обурюватися поганими пенсіями

2014 року, в ситуації розчарування людей владою, Путін запропонував росіянам Крим. Але Криму на кожен день у російського президента немає, та й украдена територія вже не цікавить більшість мешканців Росії. Більш того, деякі починають розуміти, що погіршення життя і крадіжка Криму – ланки одного ланцюга.

У цих умовах, звичайно, краще взагалі відмовитися від підвищення пенсійного віку. Але грошей на таке рішення в Путіна вже немає.

Доводиться обходитися Сіґалом.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram