В давні часи філософія була царицею наук. Нею займалися люди, позбавлені необхідності важко працювати, здобуваючи собі засоби для існування. Філософія створювала фундаменти для розвитку інших наук: права, економіки та ін. Недарма ж сьогодні всі наукові ступені називаються докторами філософії з певних наук.

Сьогодні ж наукова робота дещо звужується, що шкодить прогресові. За великим рахунком, людство нічого нового за останні декілька сторіч не винайшло. Ми використовуємо все те ж, що використовувалося 200 років тому – цегла, сталь, енергія вогню (у різних формах тощо). Щоправда більш ефективно, ніж раніше. Але то лише питання оптимізації існуючого.

Читайте також: Задачка, которую задавали на вступительных экзаменах в Гарварде в 1869 году

При цьому головним критерієм ефективності будь-якого людського діяння є економічна віддача. Тобто гроші. Економіка стала головною, а філософія лишається лише прикрасою, від якої все одно нічого не залежить.

Людство не може зупинитися в цій шаленій гонці за ростом ВВП, скороченням витрат, підвищенням прибутковості тощо. Але не може відповісти на просте питання: НАВІЩО? Цей біг по колу призводить до негативних наслідків: війни (економічні, інформаційні та навіть справжні), розшарування суспільства, соціальні бунти. Але ніяк не може привести до головної мети - добробуту та процвітання людства.

Читайте також: Люди делятся не на расы, религии, секс принадлежности, а на нормальных и д*рьмо

Певно, філософія має взяти кермо суспільного буття у свої руки і відповісти все ж таки на питання НАВІЩО, після чого можна буде ставити інші питання КУДИ та ЯК має розвиватися суспільство, формулювати цілі та рухатися до них!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram