Понад три місяці Олег Сенцов веде нерівну боротьбу з путінським режимом, пише для "Тижня" Галина Аккерман

Режим, що тримає за ґратами близько 70 українських громадян переважно за вигаданими звинуваченнями в тероризмі, екстремізмі, шпигунстві, має у своєму розпорядженні всі елементи примусу: поліцію, правничу та пенітенціарну систему, псевдожурналістів, які приховують правду, і спецслужби. Щоб протистояти всій цій потузі, Сенцов не має нічого іншого, крім власного тіла, і він перетворив його на небезпечну зброю. Зробивши це, пристав до маленької когорти героїв. Увесь світ знає чеського студента ім’я Яна Палаха, який спалив себе живцем у Празі 19 січня 1969 року на знак протесту проти придушення Празької весни та збройної окупації Чехословаччини військами Варшавського пакту.

Через 50 років радянський режим зник, але ім’я Палаха залишилося легендою. Численні акти радикального опору робилися й у радянській Україні. Згадаю лише колишнього партизана Василя Макуха, який воював спочатку проти німецької армії, а потім, між 1944-м та 1946-м, проти радянських військ. Його засудили в 1946-му до десяти років таборів і п’яти років заслання, але здатність до спротиву так і не зламали. На знак протесту проти введення танків до Чехословаччини Василь спалив себе на Хрещатику. Раніше за Яна Палаха. Цей живий смолоскип закликав до свободи України та Чехословаччини, доки не помер.

Читайте також: Смертельна зброя Сенцова проти Росії

Упродовж понад чотирьох років Олег Сенцов перебуває спочатку у в’язниці, потім у таборі. Російський закон передбачає право відбувати покарання в регіоні, де жив ув’язнений, або поруч із ним. Але Олега Сенцова відправили дуже далеко від української землі. Його утримують у таборі під назвою "Білий ведмідь" у Ямало-Ненецькому автономному окрузі, в місті Лабитнангі, за Полярним колом, за 2000 км від Москви та понад 3000 км від Криму. Узимку там приблизно –30 °С, улітку – ледь-ледь 15 °С. У цій місцевості нескінченні дощі, надмірна вологість і люті комарі. Жінка розлучилася з ним у 2016-му, залишивши їхніх двох дітлахів, один із яких аутист, на виховання матері Олега. Бабуся опікується дітьми в Сімферополі на свою вельми скромну пенсію.

Олег не встиг відзняти багато фільмів: економіст за освітою, він був власником комп’ютерного клубу у своєму місті. На гроші, які заробив, у 2011-му зняв свою першу малобюджетну стрічку "Gamer", що здобула великий міжнародний успіх і зібрала чимало призів в Україні та Європі. У липні 2013-го розпочав зйомки свого другого фільму "Носоріг" уже з більшим бюджетом, але не завершив. Попри таку коротку кар’єру, перервану на злеті, десятки європейських, американських, російських та, звичайно ж, українських режисерів, акторів підписали петиції з вимогою звільнити його. Сенцова підтримали Олександр Сокуров, Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кен Лоуч, Андрій Звягінцев, Анджей Вайда, Стівен Кінґ, Джонні Депп і багато інших.

Уявляю собі цього талановитого, чесного чоловіка, українського патріота в тому негостинному місці, де він мусить провести ще 16 років, бо для "терористів" практично не існує дочасного звільнення. 14 травня 2018-го він розпочав голодування, що триває досі. Олег не переймається своїм звільненням, але вимагає свободи всім українським політичним в’язням, засудженим за подібні до його "злочини". Цілком очевидно, що він прагне привернути увагу цивілізованого світу до долі тих українців, які стали жертвами російського судочинства. Це єдине, що в його силах: померти, щоб підштовхнути до усвідомлення ситуації західну та російську суспільну думку. Не забуваймо, що всі окупаційні режими, зокрема й нацистський, партизанів і повстанців завжди кваліфікували як "терористів".

Читайте також: Країна-гопниця передбачувано начхала на чергову глибоку стурбованість ООН

Мені неймовірно шкода Олега, і я всім серцем сподіваюся, що він залишиться живим, попри те що після трьох місяців голодування це все більше скидатиметься на диво. Нещодавно Емманюель Макрон під час своєї телефонної розмови з Володимиром Путіним попросив про "гуманне рішення" щодо Сенцова. Французький президент від імені європейців запропонував кілька варіантів "гуманного виходу із ситуації". Замість відповіді російський режим дозволив собі зіграти фарс, повідомивши наступного дня журналістці з "Новой газеты", що літак з Олегом на борту нібито вилетів із місцевого аеропорту.

Уся ця ницість розбивається об моральну перемогу Олега. Хай там як складеться його доля, він уже переміг у протистоянні. Із кожним новим днем дедалі більше людей на Заході та в Росії, не кажучи про Україну, схиляють голови перед його неймовірною мужністю, долучаються до вимог звільнити Сенцова та викривають імперіалістичний режим Путіна. Неймовірний жест Олега – можливо, хто знає? – розбудить російську суспільну думку й, безперечно, зміцнить українську політичну ідею, що структурується нині.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram