Про томос (записки атеїста київського патріархату).

Я як атеїст (себто людина, яка не знає, як поводити себе з людьми, які називають себе вірянами: за кого їх вважати – за чесних зомбі чи за цинічних шахраїв?) ніколи не цікавився, скільки в світі є так званих православних церков. Виявляється, їх (разом із так званими древніми східними та древньосхідними православними) десятки. Назву деякі: 

– Константинопольська православна церква (так званий Вселенський патріархат Константинополя) – існує з 38-го року;

– Олександрійська православна церква (так званий Олександрійський патріархат) – із 42-го року;

– церква Кіпру – заснована в 47-му році, автокефальна з 431-го;

– апостольська церква Вірменії – існує з 68-го року;

– Свята апостольська соборна (кафолична) ассирійська церква, Антиохійська православна церква (так званий Антиохійський патріархат), Єрусалимська православна церква (так званий Єрусалимський патріархат) – існують з 1-го століття;

– Коптська православна церква – теж існує з 1-го століття; Ефіопська (абіссинська) православна церква – відавтокефалилася від коптської в 1959-му році; Еритрейська православна церква – в свою чергу відавтокефалилася від ефіопської 1998-го;

– Грузинська православна церква – автокефальна із 5-го століття;

Читайте також: Вселенський патріарх не визнає церковної юрисдикції Росії над Україною

– Сиро-яковітська (сирійська) православна церква – остаточно відокремилася в 629-му році;

– Болгарська православна церква – існує з 1-го століття, автокефальна с 919-го року;

– Сербська православна церква – існує начебто з 1-го століття; автокефальна з 1219-го року;

– церква Еллади – існує з 1-го століття, автокефальна з 1850-го року;

– Румунська православна церква – існує з 4-го століття, автокефальна з 1865 року;

– православна церква чеських земель і Словаччини – заснована у 863-му році, автокефальна з 1998-го;

– Албанська православна церква – існує з 10-го століття, автокефальна з 1937-го року;

– Польська православна церква – існує з 966-го року, автокефальна з 1948-го;

– Українська православна церква – як київська митрополія константинопольського патріархату існує з 988-го року, автокефалії не має досі.

Нарешті так званий Московський патріархат (який мав безліч назв – дивіться нижче). Спочатку це була розкольницька течія всередині Київської митрополії, що відокремилася від материнської церкви в 1448 році (митрополію засновано 1461-го). Її автокефалію затвердив Вселенський патріарх Єремія ІІ Транос у 1589-му році "на прохання" царя Бориса Годунова, коли його, бідолаху, занесло до Москви і звідки він інакше не виїхав би. Бідолаха-патріарх рятував своє життя, відкупившись від московських у такий спосіб. А ще через 97 років, у 1686-му, Київську митрополію приєднали до Московського патріархату. Все, процес крадіжки первородства було завершено. І росіяни були певні, що це назавжди.

Насолодившись цим грабунком, російська влада зробила наступний логічний крок: скасувала патріархат як такий! Бо своє завдання цей церковний виб*ядoк виконав. Відомо ж: виконавців прибирають. Таким чином крадений, як авто, Московський патріархат проіснував усього (1589–1721) 132 роки.

Читайте також: РПЦ боротиметься за Україну навіть після автокефалії

Петро І заснував так званий "Святейший правительствующий синод", який мав офіційний статус: "ведомство православного исповедания". Самі тодішні церковні чиновники називали свій департамент по-різному: "Русская церковь", "Российская церковь", "Греко-российская церковь", "Православная кафолическая греко-российская церковь", "Российская православная кафолическая церковь", "Православная греко-российская церковь", "Российская восточно-православная церковь", "Российская церковь греческого закона" тощо. Це була карго-церква.

Лише після Лютневої революції 1917-го почалася підготовка до скликання так званого собору, на якому мав бути відновлений патріархат. Іронія долі полягала в тому, що відкрився цей собор вже після Жовтневого перевороту. І хоча провести його якось таки вдалося, і патріархат був відновлений, але лише на мить і лише формально. Адже діяльність Православної російської йеркви (як вона називалася тоді) була фактично паралізована. Лише в перші п'ять років після захоплення влади (1917–1922) комуністи закатували, розстріляли, зарізали, повісили, втопили, вкинули в шахти близько 30 єпископів і більше тисячі священиків нижчого рангу.

Після смерті патріарха Тихона патріархат, проіснувавши лише вісім років, було знову знищено: нового патріарха Сталін обирати заборонив, місцеблюстителя патріаршого престолу кілька разів арештовували й урешті-решт розстріляли. А слідом за патріархатом пішла в небуття й сама ця установа. Храми було закрито, священики пішли на заслання, в табори й під розстріл. Залишками лишалися церкви: закордонна та катакомбна. Нарешті в 1943-му році за наказом Сталіна було створено підрозділ НКВД під новою офіційною (подвійною) назвою: "Русская православная церковь", або "Московский патриархат".

Таким чином доведеним можна вважати таке: московські схизмати силоміць, за допомогою насильства, погроз, підкупів, шантажу, залякувань і подібних до цього (їх улюблених) методів видобули собі незалежність від материнської Київської митрополії Константинопольського патріархату й у такому статусі (що поступово підвищувався) проіснували з 1448 по 1721, а потім із 1917 по 1925 роки. Все. У Росії християнської церкви немає вже близько ста років.

Здається, це все, що нам усім треба знати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram