Навздогін до дискусії про львівський католицький храм, який використовують як органний зал, і де проводили заняття з йоги. Тут є кілька шарів. Перший – держава має повертати власність релігійним громадам, якщо вони претендують на неї.

Другий – громада має виконати певні умови для цього повернення, бути спроможною утримувати споруду та, приміром, не демонтовувати орган, який є в конкретному храмі.

Читайте також: У чому полягає роль релігії в модерному суспільстві

Третій – йога в храмі – це не наше ноу-хау. Особисто бачив у Каліфорнії, в церкві в кампусі Стенфордського університету приготування до занять, коли дівчата з килимками йшли до церкви, а священик усіх настійливо кликав покинути храм, бо оренда понад усе.

Четвертий – нам треба бути готовими, що вже зовсім скоро буде маса храмів усіх конфесій без громад і без спроможності їх утримувати. Це ми бачимо в Європі; тоді церкви продають під приватні будинки, гостели, готелі й навіть нічні клуби. Бо храмів багато, а реальних, не декларованих віруючих мало. І, життя показує, буде ще менше.

Читайте також: Сага, за якою можна знімати пригодницький серіал про життя українських піонерів у Канаді

І п'яте – в Канаді в місцях колись масового поселення українців церкви... спалюють. Нема людей, кому туди ходити, і власники ділянок не хочуть, щоб порожні 365 днів на рік храми приваблювали піроманів чи яких-небудь сатаністів. Й офіційно віддають вогню частину історії та духовного життя. Це не може подобатись, але й виходу іншого нема.

Висновок – зберігаймо спокій і не сварімося. Бо є речі, які ми не здатні змінити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram