Радянський соціалізм будувався на міфі "світлого майбутнього". Сучасний "пізній капіталізм" любить протилежний образ – "темного майбутнього".

Антиутопії, фільми катастроф, кіно про останніх людей, битви з роботами, нова апокаліптика, серіали типу Black Mirror і Westworld – це якраз про "темне майбутнє". Великий страх перед тим, що прийде завтра. Відчуття, що світ – немов канатоходець, що балансує на одній нозі й незабаром упаде у прірву.

Читайте також: Хто пише сценарії для нашого сьогодення

Чому так? Причина, мені здається, в тому, що попри всі свої проблеми, сучасний світ "пізнього капіталізму" залишається досить щасливим. Інстинктивно він відчуває, що живе в одному з найкращих із можливих світів. Його страх – це думка про те, що "так не буває" надто довго. Що світ знову може поринути в хаос.

Страх від того, що завтра буде гірше, ніж сьогодні – один із найбільших неврозів сучасного "розвиненого світу". І це досить дивно, бо він весь досі будується на ідеї прогресу, тобто нестримного руху вперед. Сучасний світ – це нестримна машина майбутнього. Яка щодня його породжує – і водночас щодня його боїться.

Читайте також: Фейсбук – навівсело-напівфортеця. А якою буде соцмережа майбутнього?

І тут цікавим є те, як відчуваємо життя ми, в Україні. Бо попри купу наших проблем, у нас все ще дуже сильне відчуття того, що завтра буде краще. Інстинкт розчарування все ще не переміг інстинкту надії. Втома ще не поглинула завзяття. Відчуття невідомості нас радше заводить, ніж лякає. У цьому наша велика перевага. Принаймні хочеться в це вірити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram