Мене часто називають благодійником. Шо, мовляв, я все роблю всім задарма, а сам нічого не маю. Мені батьки так казали і дружина, і знайомі.

Іноді дійсно хочеш людям щиро піти на зустріч і допомогти, десь глибоко в душі очікуючи, що вони оцінять внесок. А вони або на тобі "катаються" чи "забувають" заплатити, або взагалі забувають про твій внесок як такий. Чи вважають, що якщо в них не брали грошей, то це була нічого не варта робота.

Колись вирішив помогти одному журналістові (зараз нардеп) із його мрією про сайт-портфоліо для власних світлин. Про гроші мова не йшла. Я вирішив піти назустріч і витратив час на розробку. Але він потім різко втратив інтерес до зробленого й навіть не зберіг цей сайт. І вся робота пропала, бо на сервері її видалив гостер. Сплатив би він реальну вартість, то цінував би інакше. Я впевнений.

Читайте також: Чому нам усім не завадить бувати Попелюшкою

Або були випадки, коли робив людині логотип чи мистецьку роботу, а та просто не оплачує, користуючись твоєю доброзичливістю. Ти й так натякаєш, й інакше. Але потім відпускаєш, бо боротися немає сенсу.

Я нічого не маю проти людей бізнесового спрямування та прекрасно таких людей розумію. Вони працюють за принципом: витрачай менше, отримуй більше. Але дуже важливо вчасно таких людей навчитися виявляти й розмовляти з ними їхньою сухою мовою. Є реальна ціна. Не подобається – то до побачення. За вивільнений час я зроблю роботу іншій людині або собі, що конвертуватиметься в прибуток.

Мені дуже багато років знадобилося, щоб не те, що навчитися, а наблизитися до того, щоб мати сміливість сказати реальну ціну за свою роботу. Я завжди боявся когось образити. Але врешті сам втрачав більше сил, ніж мав за них віддачу. Зараз уже немає часу на те, аби втрачати.

Читайте також: Чому я повернувся в Україну в час, коли більшість людей мріяла про еміграцію

Із досвідом ти маєш щось особливе. Також ти маєш щось особливе від своєї природи. І це вартує віддачі, бо треба десь жити, хочеться іноді кудись поїхати і щось собі купити.

Не маючи нічого, не вміючи заробити й тішити себе речами, ти втрачаєш себе як цінність. Бо озирнешся довкола, й немає зовсім нічого з того, що ти заробив власною працею. І як ти поясниш своїм найріднішим людям цінність такої роботи?

Мені сподобався підхід Іллі Стронґовського. Він якщо й робить комусь щось безкоштовно, то готує документи, де вказує реальну ціну й водночас позначає знижку 100%. Дуже правильний підхід.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram