Інформую про те, що сьогодні сталося в Апеляційному суді, де розглядали скаргу щодо доступу прокурорів до даних мого телефону, пише Крістіна Бердинських на Новому Часі.

Я оскаржила ухвалу Печерського суду від 27 серпня, відповідно до якої було дозволено перевірку мого телефону за 1,5 року, зокрема номери, смс, геолокації тощо.

Я вже пояснювала, що не мала змоги звернутися до суду раніше, оскільки Печерський суд не видає нам ухвали. Ми звернулися туди два тижні тому. Уже декілька разів там був мій адвокат, але суд нас посилає якнайдалі.

Про те, що саме мій телефон піддають перевіркам, я дізналася з коментаря у Facebook, а не з якогось документа. Офіційне підтвердження, що перевіряють саме мій телефон, я отримала тільки на форумі YES у неділю від генпрокурора, і в понеділок ми подали апеляцію.

І ось тепер після того, як було прийнято рішення Європейського суду з прав людини стосовно Наталії Седлецької, Апеляційний суд зазначає, що Печерський суд не передав до них матеріалів справи, і коли передасть – невідомо, тому що, цитую суддю, «ви ж знаєте, хворіють, ідуть у відпустки», і пропонує провести наступне засідання 1 жовтня. До речі, цей самий суддя підтверджував 4-річний вирок Юрію Луценку. Для мене стало відкриттям те, що цей суддя ще й досі вершить правосуддя.

Читайте також: Корупція показує зуби

Проте... ухвала Печерського суду чинна до 27 вересня. Навіщо нам суд 1 жовтня? Що він може зупинити?

Те, що нам вдалося домогтися від судді, – це призначення засідання на 26 вересня, за день до того, як ухвала втратить чинність.

А тепер погляньмо на хронологію. Печерський суд дозволив перевірку наших з Наталією телефонів 27 серпня. Ми мусимо повірити, що півтора тижні ГПУ не вчиняла жодних дій за нашими телефонами. І лише тільки після того, як Наталія Седлецька дізналася про перевірку свого телефону, після того, як спалахнув скандал, після того, як відреагували міжнародні партнери, Генпрокуратура робить нам ласку і надислає листа до Київстару (4 вересня) з проханням надати обмежений обсяг інформації до 18 вересня. І ми знову мусимо повірити, що з 18 по 27 вересня – терміну, коли збігає термін ухвали – наші телефони не будуть піддані перевіркам за всіма пунктами з дозволу, так би мовити, цих документів.

Певна річ, після того як ЄСПЛ так жорстко відреагував на скаргу Наталії, ГПУ може вже й не буде копирсатися в наших телефонах, окрім того, що треба саме їм. Але чому я маю цьому вірити? Чому як журналіст я не маю жодних прав захистити свої джерела? Адже це право мені надає закон.

Цей суд (Печерський і Апеляційний) вкотре довів і продемонстрував, що українські журналісти не мають жодних важелів задля того, аби захистити свої джерела та інформацію. Навіть коли ГПУ виправдалася і запевнила, що не  перейматиметься розкриттям всіх моїх джерел, не буде копирсатися в моїх номерах і смс, суди показали: шановні журналісти, це ваші проблеми, не приходьте до нас із цим.

Читайте також: Ситника дуже хочуть звільнити до того, як запрацює Антикорупційний суд – журналістка

Наступне засідання суду відбудеться 26 вересня (в середу) об 11.50. Я, звісно ж, піду, але це засідання вже майже немає сенсу.

До речі, на сьогоднішнє засідання прокурор теж не з'явився.

Звісно, я не маю наміру зупинятися, а далі йтиму до Європейського суду з прав людини.

Але чому я, український журналіст, не маю найменшого шансу, щоб захистити себе і свою роботу в українському суді?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram