У моїй стрічці багато скарг на те, що замало української мови у книжках, журналах, на інтернет-ресурсах. Багато хто з цих людей називає себе українським націоналістом. На це я маю відповісти:

– Справжній український націоналіст не скаржиться, що мало української мови. Справжній український націоналіст робить щось конкретне для того, щоб було більше української мови. Скаржиться несправжній.

Читайте також: Навіщо українській книжці Чехія

Адже скаржитися легко, а щось конкретне зробити важко. Для цього треба чимось жертвувати – власним часом, грошима, іншими інтересами, – а несправжній жертвувати не готовий.

Я був на Форумі видавців, спілкувався з багатьма видавцями і знаю, що вони ледь виживають. Ще гірша ситуація з українськими журналами.

Кожен, хто хоче підтримати українське книговидання, мусить піти й витратити значну частину своїх грошей на українські книги. Інакше видавці не зможуть їх видавати: у нас наклади одна-три тисячі при нормі 20-25 тисяч. 

Але грошей жаль, тому легше сидіти і скиглити, щоб нам хтось видавав українські книжки за власний кошт.

Читайте також: Блогерка: Наші освіта та книговидання – сліпі набої

Типовий підхід:

– "Я хочу українські книги, але не готовий на це витрачатися. Чому я? Нехай хтось інший";

– "Я хочу українські журнали, але не готовий на це витрачатися. Чому я? Нехай хтось інший";

– "Я хочу потужну українську армію, але не готовий на це витрачатися. Чому я? Нехай хтось інший";

– "Я хочу модерну українську державу, але не готовий на це витрачатися. Чому я? Нехай хтось інший".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram