Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 16 жовтня

Український дух боротьби досі не дає Росії спокою, – Клімкін про наругу над могилою Бандери

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін прокоментував провокацію на могилі очільника ОУН Степана Бандери в Мюнхені, яку здійснив проросійський пропагандист Ґрем Філіпс. "Російська імперія воювала з Україною і, відповідно, з УПА, потім убила С. Бандеру, а тепер сплюндровує його могилу руками пригодованих провокаторів-пропагандистів. [Український] дух боротьби досі не дає їм спокою, бо надихає нас іти вперед! А правову оцінку дасть неупереджена [німецька] прокуратура", – написав він у Twitter.

День захисника України вкорінюється на Донеччині

Біля виставки, як за іронією долі, – банк, де в будні дні величезні черги з тих, хто приїхав із окупованої території, щоб отримати пенсію чи інші виплати. Ця черга зазвичай неговірка, більшість за всі ці роки вже звикла відчувати себе на звільнених територіях не просто гостями, а чужинцями. Тому переважно мовчать, дехто відвернувшись від площі. Хто знає: відчуваючи відразу чи стримуючи сльози – тут таке не питають, все одно ніхто не зізнається. Але якщо хтось проходить повз БТР чи гармати, недоброзичливо щось сичачи, я майже зі стовідсотковою впевненістю можу сказати, що це місцеві.

Промовиста арифметика провального голосування за зняття недоторканності з Вілкула

Провал голосування за зняття недоторканності з регіонала Олександра Вілкула є свідченням ганебних закулісних домовленостей. Коли одна рука вносить подання про зняття недоторканності, а інша (чи інші) чомусь не тисне на кнопку "за". Ідучи на вибори, всі постмайданні партії та політики обіцяли скасувати депутатську недоторканність як явище. Але за чотири роки це питання так і не вирішене. А коли йде голосування щодо питання навіть не про затримання, а просто про можливість проводити слідчі дії щодо Вілкула, воно набирає лише 137 голосів. 

Гундяєв позбавив Путіна й інших політичних православних їхньої "духовної Ніцци"

Загострення відносин із Заходом призвело до того, що Путін відібрав у багатьох представників свого оточення, від політиків і бізнесменів до пропагандистів, можливість жити в Англії, лікуватися в Америці та засмагати у Франції, де-небудь в околицях Ніцци, – і цей процес ще не закінчено. А тепер патріарх Кирило, розраховуючи якомога болючіше зачепити Вселенський престол, відібрав у "політичних православних" їхню "духовну Ніццу". І все це – через уперте небажання помітити, що Україна існує, і це починає усвідомлювати весь інший світ – від патріархів до політиків.

Рятівний запобіжник: перш ніж трощити підвалини суспільного ладу

Cуспільство обмежує – це доконаний факт. Але обмеження – неодмінна умова нашого виживання як виду й повноцінного життя як особи. Обмеження – запорука нашої безпеки, зокрема й від самих себе. Існує недолугий руссоїстський міф, що зерна зла в людині засіває саме суспільство, що зло – це результат поганого виховання. Однак коли суспільний лад руйнується, то з-під його уламків вигулькує не "шляхетний дикун", а дикун цілком собі звичайний – жорстокий, брехливий, розпусний, егоїстичний. Саме від того монстра покликані захищати нас фортифікації суспільних засад.

ЧАЕС сьогодні свідчить: ми вистояли в тій війні. ФОТО

А такий вигляд нині має Чорнобильська атомна електростанція. Ви бачите нове укриття над 4 енергоблоком. Вдалині – 5 енергоблок. Станція вражає своїм порядком. Працівники та світові донори – справжні молодці. Той факт, що екскурсанти фотографуються під блоком, який ніс загрозу всьому світові, свідчить, що ми цю війну все ж ганебно не програли, а вистояли. У ставку просто кишить риба, і плавають величезні соми. Вовків і лосів я не бачила, орланів помітила, але дуже далеко.

Питання кримськотатарської автономії воліють відсунути на безрік

Останнім часом в українському політичному просторі щось не дуже чутно про кримськотатарську автономію. Справа з її законодавчим утіленням, навіть на найзагальнішому рівні, без конкретики, тобто у вигляді запису в Конституції лише як "права кримськотатарського народу на національно-територіальну автономію", не рухається. Якщо й чути щось, то самі тільки розмови, що це складна річ. Або дуже й дуже складна. А водночас не те що серед "ватників", а навіть серед значної частини тих українських інтелектуалів, які були прихильниками цієї автономії, домінують тепер інші настрої.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram