Ця колоритна процесія – на Варшавському залізничному вокзалі у вересні 1925 року, пише у своєму блозі на "Новому часі" журналіст Олег Шама. Делегація з Константинополя: на передньому плані – митрополити Буковинський Нектарій (Котлярчук), Халкидонський Йоахім і Сардський Германій, за ними в циліндрах простують польські православні ієрархи. Ніби візит ввічливості. Але, мабуть, ще й по гроші завітали.

Польща, отримавши незалежність у 1919 році, стала всіляко позбавлятися нагадувань про столітню владу Росії над нею. Насамперед керівництво II Речі Посполитої взялося за православних, яких у нових її межах виявилося 5,5 млн. Поляки вирішили створити для них свою автокефалію.

Як слід було очікувати, московський патріарх Тихон став проти польської автокефалії. Він відправив на митрополичу кафедру до Варшави, як йому здавалося, відданого архієпископа Георгія Ярошевського. Розрахунок, можливо, робився ще й на те, що Георгій був українцем, родом із Кам’янця-Подільського. Однак той виказав повну підтримку польському урядові й почав схиляти тутешній клір до незалежності від Москви.

Читайте також: Як на заваді нашій автокефалії стали патріархові чоботи

Активність владики Георгія закінчилася для нього трагедією. Восени 1922 року митрополит відсторонив від викладання в семінарії Холма архімандрита Смарагда (в миру – Павло Латишенко), бо той задовго перебував невідомо де. Хоча за цим професором закріпилася слава яскравого знавця богослов’я та історії церкви, а свою відсутність пояснив сімейними обставинами.

Смарагд був переконаний: покарання на нього наклали через відданість Тихонові. Архімандрит купив револьвер і домігся 8 лютого 1923 року прийому в митрополита Георгія. Святі отці наодинці проговорили дві години. Їхнє спілкування перервав Смарагд – він випустив у митрополита зблизька кілька куль.

Прибула поліція, архімандрит не пручався й пояснив свій вчинок злочинними намірами Георгія відійти від московської церкви. На суді позбавленому сану вбивці загрожувала шибениця. Однак досвідчені адвокати довели, що митрополит завдав особистої образи Латишенкові, й той відбувся 12 роками в'язниці.

Після цих подій митрополитом Варшавським і всієї Польщі обрали уродженця російського Мурома Діонісія (Валединського), який стояв біля витоків УАПЦ. Він уклав конкордат – договір про співпрацю – з польським урядом. У відповідь влада стала активніше добиватися для православних автокефалії. І незабаром Варшава знайшла підтримку Константинополя. Точніше, купила її.

Читайте також: Майже 100 років без церкви. Коротка історія російського православ'я

Професор богослів'я Віленського (Вільнюського) університету Болеслав Вілановський, посилаючись на свої джерела, на лекціях говорив: православна автокефалія обійшлася Польщі в 3 млн злотих. Отримавши їх, патріарх Григорій VII в листопаді 1924-го підписав відповідний томос.

Діонісієві як етнічному росіянинові в мовному питанні була ближча служба церковнослов'янською. Однак він узяв під своє крило багатьох діячів УАПЦ, які емігрували до Польщі. Висвятив Івана Огієнка, який згодом став митрополитом Холмським. Із його ж благословення Луцьким єпископом став Полікарп Сікорський, який працював в уряді УНР. За Діонісія українська мова всюди звучала в церквах Польщі, особливо на Волині. Щоправда, 1936 року, коли після смерті творця польської незалежності маршала Юзефа Пілсудського країну накрила чергова хвиля націоналізму, митрополит не зміг протистояти знищенню більш як 150 православних храмів.

У 1941-му за німецької окупації Діонісій спробував відродити українську автокефалію і призначив тимчасовим її головою Полікарпа Сікорського. Із перемогою СРСР у Другій світовій війні ці плани виявилися нездійсненними. Хоча Московський патріархат, який відродив Кремль у 1943 році,  вже в комуністичній Польщі визнав-таки православну незалежність країни.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram