А ви знали, що українська мова фіксує майже 3,5 тисяч фемінітивів? Що це таке? Це слова жіночого роду, альтернативні поняттям чоловічого. Наприклад: письменник – письменниця, професор – професорка, квітникар – квітникарка, викладач – викладачка й так далі.

Я почала не так давно, але дуже свідомо використовувати фемінітиви. Чому? Ну, це моя персональна вендета за ґендерну рівність.

Читайте також: "Король Єлизавета". Годі записувати жінок до чоловічої статі

Фахівці з мови кажуть, що активне вживання фемінітивів – це свідоме чи несвідоме дистанціювання від російськомовного дискурсу. У російській мові, як ви її не розвивайте, набагато менше таких слів. І це теж пов’язано з певними процесами, які притаманні саме російському соціумові.

Чим довше жінок тримати в шорах, тим повільніше розвиватиметься соціум у напрямку рівних стосунків, можливостей і прав.

Мова – це символічна влада. Слова мають значення. Слова впливають на дії. Так само буде й із фемінітивами. Спочатку сміються, а потім починають враховувати й користуватися.

Читайте також: Чому жінка не має бути психологом, доктором і лідером

Мені часто не вистачає можливостей перевірити словоутворення того чи іншого фемінітиву. Якби в країні придумали та створили якийсь мобільний додаток, програму, я готова була б купити й користуватися.

Звісно, є купа слів, які звучать дико, якщо вживати їх фемінітивно. Але це теж сила звички. Я написала колонку на цю тему, яка так і називається, трохи абсурдно: "Біологиня стала свідчицею злочину, в якому підозрюють мистикиню".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram