Як українська мова все більше охоплює моє життя.

Народився і все життя прожив у Києві, 35 років розмовляючи російською без будь-яких зайвих думок.

Однак агресія сусідньої держави почала вносити корективи в мою свідомість та роль української мови у війні за незалежність.

Якось зранку в ліфті за звичкою сказав «доброе утро», на що пані мені відповіла «доброго ранку» і поцікавилась, чому російською. Розповіла, що вона з Литви, переїхала до України, вивчила українську і вільно нею володіє. Задумався.

Перебуваючи в Греції і розмовляючи російською, оточуючи ідентифікували нас як руських, про що і сказали. Не комфортне таке асоціювання.

В Будапешті спілкувались українською серед іноземних туристів і було приємно відчувати, що нас зможуть зрозуміти лише українці.

Читайте також: Мовознавець: Ніяка "декомунізація" нам не допоможе, допоки наша освіта не стане по-справжньому українською

Дуже приємно чути саме українську в будь-якому куточку світу (Шрі-Ланка, Будапешт, Греція).

Не комфортно звернення руських за кордоном, які чують від нас російську, думаючи, що ми їх співвічизники.

Для іноземців українська і російська фонетично зовсім різні.

Іноземці, які відвідували Україну, питали, чи є у нас своя мова. І дуже дивувались, дізнаючись, що є, але ми розмовляємою російською.

Що їм відповісти на це питання? Що нам так просто зручно?

Так, мені значно зручніше розмовляти російською, дуже важко перейти у побуті на українську.

І ще важче відповідати українською, коли з тобою говорять такою звичною російською.

Але вона – мова наших пращурів, які за неї боролися та гинули, мова наших нащадків та наша справжня незалежність від руських.

Читайте також: Як виховати українськомовну дитину в російськомовному оточенні? Поради відомого мовознавця

На фоні тих глобальних геополітичних змін, які відбуваються за нашого життя, сподіваюсь, українська мова переможе російську.

Для моїх дітей українська точно буде рідною, російська-іноземною.

Фраза «нам так удобно» свідчить лише про не бажання виходу із зони комфорту та надання агресору чергових підстав «защиты русскоязычных» і в Києві, на жаль, переважна більшість розмовляє російською.

Щиро дякую своєму класному керівникові Наталия Ковтун (Natalia Kovtun)за вкладені парості любові до української мови на початку далеких 90-х та передану мені любов до неї в інституті Іван Ющук, завдяки якому я вже 20 років знаю, що «на протязі» і «протягом» – різні значення.