Після повідомлення про смерть Катерини Гандзюк небайдужі громадяни вимагають від влади покарання вбивць, говорять про необхідність запобігання подібним злочинам у майбутньому, про реформу правоохоронних органів.

Все це – логічні вимоги. Однак обурення повинно допомогти нам подивитися в очі реальності, пов'язаній із цим замахом.

Катерина Гандзюк була не просто активісткою, як її зазвичай називають. Вона була професійною політикинею. Депутаткою обласної ради, радницею міського голови, співробітницею місцевої влади. В уяві обивателя політик – це той, хто є заручником кланових інтересів, пройдисвітом, шулером. Хто завгодно – тільки не слуга народу. Слуга народу – це серіал.

Читайте також: А починалося все з невинної зеленки, а потім перейшло на вищий рівень – Луканов

Але, виявляється, можна бути таким політиком, як Катя Гандзюк. Не зрозуміло тільки, чому для того, щоб люди це зрозуміли, тебе повинні облити кислотою і вбити. І чому ми замінюємо реальне визначення діяльності Катерини Гандзюк – політикиня, чиновниця – малозрозумілим "активістка"? Тільки тому, що Катя не соромилася бути державною службовицею? Хотіла допомагати людям, використовуючи можливості місцевої влади? Боротися з місцевою мафією, використовуючи ці можливості – а не просто виходити на мітинги й пікети? Мітинг або пікет, публічна заява – це, звичайно, теж важливо. Але це важко порівняти з відповідальністю, яку ти на себе береш, коли йдеш до реальної політики. Й із брудом, яким тебе обливатимуть – поки не вб'ють. Тоді ти відразу станеш героєм.

А тепер про героїв. Про ветеранів АТО. Вони ж – убивці Катерини Гандзюк. Звучить страшно для нашого слуху. Але нічого – хай звучить. Тому що може допомогти протверезінню у майбутньому. Ми продовжуємо жити в парадигмі, згідно з якою кожен, хто пройшов через війну на Сході або через Майдан – герой без страху і докору. І в подальшій його біографії можуть бути тільки подвиги. А це не так. І на Майдані, й на війні були різні люди. Із різними поглядами, різними уявленнями про добро та зло, про мораль. І сказати, що всіх їх об'єднувала любов до Батьківщини – це теж гасло, а не правда. Тому що можна любити Батьківщину, а можна любити війну. А можна вважати, що на війні ти зробиш політичну кар'єру, або зайнятися контрабандою. Мені скажуть, що таких людей меншість, але ж вони теж є. І вони теж ветерани.

Читайте також: Заліщук: У парламенті блокують створення ТСК для розслідування нападів на активістів

Не кажучи вже про те, що одних людей війна загартовує, зміцнює у власних поглядах, у системі цінностей. А інших – ламає через коліно, особливо коли поглядів-то ніяких і не було, а була, припустимо, образа на агресора або просто на життя. І коли така людина повертається з війни і не знаходить собі застосування – вона може стати легкою здобиччю політичних авантюристів, провокаторів або злочинного світу. Ось чому таким важливим є державний підхід до реабілітації ветеранів. І ось чому так важливо, щоб суспільство не роздавало індульгенцій на підставі приналежності до героїв Майдану або АТО. Дії сьогодні завжди є вагомішими будь-якої біографії, біографія може бути лише пом'якшувальною обставиною при винесенні вироку, але ніяк не доказом правоти. А я ж добре пам'ятаю, як у нас іще недавно виправдовували будь-яку політичну провокацію за участю ветеранів АТО – навіть ті, які реально шкодили державним інтересам України. Просто тому, що ветерани ж не можуть помилятися, вони душею вболівають за країну. Я не можу не помічати, що участь у Майдані або АТО стає виправданням для пропаганди ксенофобських, людиноненависницьких поглядів. Якщо людина захищає Батьківщину, вона зовсім не обов'язково повинна ставати чудовиськом. Тому що в цьому разі на чудовисько може перетворитися сама Батьківщина. Росія тому наочний приклад.

Вимога до влади бути ефективною і чесною – особливо коли мова йде про розслідування резонансних злочинів – це природна вимога. Але неефективну владу можна переобрати. Самих себе ми переобрати не можемо. Тому доведеться дорослішати і розумнішати – до речі, без цього ефективної влади все одно не буде.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram