Сьогодні ЗМІ стикаються з безліччю проблем, починаючи від скорочення рекламних бюджетів і закінчуючи тим, що споживачі платять за контент. Однак в Україні вони можуть зіткнутися з іншим викликом.

У новий законопроект, який в даний час знаходиться на розгляді парламенту України, включено вимогу про те, щоб всі ЗМІ, що випускають продукцію не українською мовою, представляли ідентичну україномовну версію як в інтернеті, так і в пресі.

Радіо і телевізійні передачі також повинні виходити українською мовою, а програми на інших мовах дублюватися. Якщо закон буде прийнятий в такому вигляді, він поставить під загрозу існування ряду прекрасних видань і потенційно стане причиною відчуження деяких верств населення.

Читайте також: Політолог: Закон про мову правильний, його потрібно ухвалювати, але діяти гнучкіше й акуратніше

По-перше, негатаго ЗМІ в Україні є рентабельними, і покладання цієї обтяжливої вимоги може змусити деякі з них закритися.

"Схоже, що укладачі першого проекту нового закону мало що знають про базові ринкові принципи; видавці, незалежно від того, наскільки багаті, не стануть подвоювати свої бюджети для збереження ЗМІ", – підкреслив Брайан Боннер, головний редактор Kyiv Post.

Найбільша українська англомовна газета Kyiv Post-Ukraine раніше намагалася створити українську версію, але мінімальний попит в поєднанні з високими витратами швидко змусив її власників відмовитися від цього. Якщо закон буде прийнятий, "Kyiv Post" просто припинить існування. Хоча, як зазначив Боннер, група депутатів розробила поправку, що забезпечує виключення для англомовних ЗМІ, "чи буде вона прийнята, невідомо".

Однак проблема не тільки в англійській мові. Новим вимогам не зможе відповідати ряд російськомовних ЗМІ, і тому, ймовірно, вони теж будуть змушені закритися. Це особливо актуально для літературних журналів і регіональних видань.

Безліч лояльних і патріотично налаштованих українців, особливо на півдні і сході, говорить російською, але новий закон без найменшої потреби може зробити з них противників, відправивши повідомлення про те, що Київ не поважає їхні мовні або культурні вподобання.

У той час як депутати можуть робити все, що вони хочуть, в законодавчій сфері, в тому числі ввести вимоги про публікацію українською мовою, вони не можуть диктувати, якою мовою людям читати новини і переглядати розважальний контент. Якщо люди побачать, що їхні улюблені засоби масової інформації закриваються або скорочують мовлення, у відповідь реакцією може стати звернення до альтернативних джерел новин з Росії.

По-третє, законопроект жодним чином не зачіпає реальну проблему, яка існує в медіа-ландшафті – олігархічний контроль, особливо сильний на телебаченні, яке є основним джерелом новин та інформації для 82 відсотків українців.

Дійсно, п'ятірка найбагатших медіа-власників в Україні – олігархи, це Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ та президент Петро Порошенко.

Читайте також: Письменник: Мовний кордон – один із головних чинників виживання України

Це створює ряд негативних побічних ефектів, в тому числі можливість для олігархів використовувати свої засоби масової інформації в якості де-факто лобіюючих і пропагандистських інструментів для просування своїх політичних і бізнес-програм, а також обмеження появи нових облич на національній політичній арені, оскільки засоби масової інформації, контрольовані олігархом, природно, воліють обмежувати вплив непередбачуваних нових політичних гравців, які, можливо, побажають оскаржити статус-кво, бажаний магнатами та їх політичними союзниками.

Якщо новий закон буде прийнятий, незалежні засоби масової інформації припинять своє існування, а олігархічний контроль над ЗМІ фактично буде посилено, оскільки стане менше дійсно незалежних джерел новин.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Оригінал на Atlantic Council

Переклад – Андрій САБАДИР, спеціально для UAINFO