Фільм, який дійсно радує око, навіть попри сумнівне зловживання крупними кадрами.

Стрічка "Дике Поле" за романом Сергія Жадана вийшла в прокат майже тиждень тому, і стала однією з найобговорюваніших прем’єр листопада. Утім, директори провінційних кінотеатрів все ж вирішили перестрахуватись — у Чернівецькому комунальному кінотеатрі, наприклад, не ризикнули ставити більше одного сеансу в день. За шість днів прокату на фільм прийшло трохи більше 130 глядачів. Але смаки та потреби аудиторії можна залишити за дужками і розглянути стрічку як "річ-в-собі" — тут є про що говорити.

Сюжет фільму формально наслідує роман Сергія Жадана "Ворошиловград" — про 30-річного Германа, який живе у Харкові та працює "незалежним експертом" — разом з двома товаришами Борисом та Льоликом поглинають гранти, розробляють стратегії для політиків та організовують семінари.

З фільму ми цього, щоправда, не дізнаємось — вже на перших кадрах стрічки телефонний дзвінок з минулого висмикує Германа зі світу бюджетних піарників та повертає back to the roots — у луганське поле на напівзанедбану заправку, яку тримав його брат, нині — втікач до Амстердама. Не дізнаємось з фільму ми і про Бориса з Льоликом — якщо в книжці вони грають роль єдиної зачіпки за зовнішній світ, з яким Герман час від часу тримає телефонний зв’язок, то у стрічці їх вирішили позбутись.

Читайте також: "Гіркі жнива". Рецензія без прикрас

Приїхавши на рідну Луганщину, головний герой зустрічає двох старших друзів дитинства — Кочу і Шуру Травмованого, які залишилися сам-на-сам із заправкою — та невеличкою армією бандитів, що поклали око на цю територію. Оскільки брат Германа без пояснень покинув власний бізнес, командувати обороною доводиться головному герою. Щоправда, ані фільм, ані сам роман не містить чіткої відповіді на питання — навіщо все це треба Герману, Кочі і Шурі — тим більше, що криміналітет доволі дипломатично пропонує грубі гроші за купу заліза.

Взагалі, багато критиків зауважують близькість оповідання стрічки до першоджерела, хоча режисер Ярослав Лодигін не приховує, що намагався притримуватись лише головної лінії роману — про захист старої, проте рідної купи заліза від рейдерів. Через це з фільму випало чимало персонажів, які мали величезне значення для сюжету роману. Не ввійшовший епізод збору футбольної команди та злісного матчу з газовиками призводить глядача до нерозуміння фінальної сцени, коли з кущів на допомогу головним героям виплигує три десятка молодиків доволі небезпечного вигляду.

Сцена з тріпом внаслідок вживання пігулок Германом та Кочею, яка у книзі була описана з магічною потужністю концерта Джима Моррісона, у фільмі виглядає незрозуміло. Ну і Захар Май в навушниках (у фільмі) замість Чарлі Паркера (у книжці) — це взагалі за межею добра і зла.

Те, що режисер намагався дотримуватись однієї лінії (і трошки вести лінію ліричну, що йому однаково не вдалось), і знехтував важливими деталями, зробило фільм доволі фрагментарним. Окремі сцени не зв’язані нічим, крім порядку розташування — головний герой з блаженною посмішкою ходить то по полю соняшників, то по вулицях міста юності, то випиває зі священиком і втікає від пострілів контрабандистів.

Щодо акторської гри — стрічка буквально тримається на двох героях — Кочі (Володимир Ямненко) та Ольги (Руслани Хазіпової). Актриса театру "Дах" та контрабасистка Dakh Daughters на кіноекран потрапляє лише вдруге — проте очевидно, що її головні успіхи в кіно ще попереду. Дуже сильний, але надто демонічний образ Марлена Владленовича у виконанні Романа Халаімова. Олексій Горбунов грає вальяжно і не в повну силу — вочевидь, режисеру було достатньо того, що вдалося заманити актора в проект.

Читайте також: Фільм про Голодомор, який повинен побачити кожен. ВІДЕО

Іронічне камео самого Сергія Жадана — і після нього надто гротескна сцена зборів підпільних фермерів, більше схожих на чисто американських "Hells angels" з творів Хантера Томпсона. І поміж цих ролей різних величин зовсім губиться виконавець головної ролі Олег Москаленко. Герман не викликає ані симпатії, ані співчуття — навіть злитись на нього за його ж інфантильність доволі важко. "Тому що ти, Германе, слабак" — каже бухгалтер Ольга на початку фільма, і Герман (а точніше, Олег Москаленко) старанно дотримується цієї установки всю стрічку.

Навіть за наявності усіх недоліків назвати стрічку абсолютно поганою язик не повертається — після плеяди провальних фільмів вітчизняного виробництва (від "Того, хто пройшов через вогонь" і до "Позивного Бандераса") він дійсно радує око, навіть попри сумнівне зловживання крупними кадрами.

Прокат фільму ще не закінчився, а режисер вже декларує намір взятись за чергову колаборацію з Жаданом — екранізувати його роман "Інтернат". І тут вже важко сказати, що непокоїть найбільше — надто стрімке зведення письменника у ранг культового чи можливість виходу ще однієї доволі прохідної стрічки. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram