Зазвичай головне запитання під час обговорення бюджету – "Скільки кому дали?", пише у своєму блозі на "Новому часі" заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко. Цьогоріч ітиметься ще про МВФ і вибори

Основними приводами для дискусій стане відповідність видатків реалістичним доходам (без цього не отримати траншу МВФ) в умовах передвиборчої лихоманки та поглиблення дефіциту пенсійного фонду. Але я не хочу втрачати надії, що колись бюджет дійсно стане основним документом розвитку країни.

Це вимагатиме зміни мислення – й насамперед не урядовців чи депутатів, а нашої із вами: економістів, журналістів, бізнесменів, директорів шкіл, платників податків, виборців. У питаннях державних політик і державних витрат саме наша свідомість має перебудуватися від питання "Кому та на що дали грошей?" до питання "Навіщо дали грошей?".

Ми гнучкіші за бюрократичні коліщатка – тож першими маємо навчитися дивитися вглиб і шукати справжні цілі. Тоді ці запитання не зможуть залишити без відповідей – і тоді зміниться країна.

– На що ви витрачаєте кошти?

– На 100 пожежних машин.

Читайте також: Переломна точка для України й нашої економіки

– Навіщо ви це робите? Який результат хочете отримати – пожежні машини в гаражі? Чи безпеку людей? Скільки смертей чи поранень у розрахунку на 100 тисяч осіб населення від пожеж в Україні зараз і скільки ми хочемо досягти, купуючи ці машини? А чи ви досліджували, може, більше потрібні сигналізації в багатоквартирні будинки або пожежні крани на вулицях міст?

Україна має статистику за кількістю пожеж, але чи послуговуються нею, коли ухваллють рішення? Тільки цього року під час пожеж загинули 1432 людини, 36 із них були дітьми. Торік вогонь забрав життя 1819 людей. У США того року загинуло 3400 людини. У перерахунку на 100 тис. населення це чотири смерті в Україні проти однієї в США. Можливо, це пояснюється не лише ВВП на одну особу, але й просто розумним підходом? У США, для прикладу, на сайті пожежної адміністрації є таке: "Ми, протипожежна адміністрація США, збираємо дані з багатьох джерел, щоби надати інформацію та проаналізувати статус і масштаб проблеми пожеж у Сполучених Штатах. Озброєні цими даними, ми можемо: створити підґрунтя для програм оцінки роботи; збільшити обізнаність; змотивувати на коригування політик; встановити пріоритети; чітко сфокусувати програми освіти громадян".

Є й складніші приклади прикрої відсутності стратегічного планування в Україні.

Видаткова політика – бюджетні кошти на розвиток регіонів. Дані з розподілу цих коштів між областями за останні 11 років показують: неважливо, якому регіонові гроші потрібні найбільше, скільки там населення, наскільки воно бідне чи багате. Важливо, чи при владі в облраді або округах представники політичної партії з коаліції. Навіть у звичайний (невиборчий) рік округи, де політична партія перебуває при владі, отримують більше грошей, ніж ті, де немає депутата з коаліційних партій. За 2007-2017 роки в середньому для невиборчих років "провладні" регіони отримували з бюджету субвенції на 23 грн більше, а для виборчих – на 69 грн більше в розрахунку на одного мешканця. Тут не йдеться про доцільність, ефективність, тут ідеться про те, за яку кількість лавочок і комп’ютерів у школах депутат перед місцевими жителями гордо прозвітував. "На що витрачені ці кошти?" — на піар провладного депутата коштом платників податків з усієї країни. Субвенцію цього року не включали в бюджет до першого читання – не можна, щоби вона з’явилася у фінальному варіанті кошторису.

Читайте також: Як соціальна допомога перешкоджає успішності України

Податкова політика – "затикання дірок". Найновіші ініціативи Кабміну щодо підвищення ЄСВ не мають нічого спільного з розумною податковою політикою, навіть розроблялися їх не в Міністерстві фінансів, відповідальному за податки, а в Мінсоцполітики, якому не вистачає коштів на виплату пенсій. Якщо поставити запитання "Навіщо підвищувати ЄСВ?", стає зрозумілим – аби "заткнути діру" в дефіцитному Пенсійному фонді за всяку ціну. Розумний стратегічний підхід до податкової політики говорив би, що, наповнивши пенсійний фонд зараз, Україна отримуєте надзвичайно спотворені стимули на роки наперед. Приблизно 6 мільярдів доларів на рік за нашими оцінками втрачає український бюджет і пенсійний фонд від тіньової зайнятості. Але ж оподатковувати пропонується не тіньові, а "білі" зарплати! Лише за три роки після зниження ЄСВ під час реформи Яресько робити настільки непослідовний крок – це вбити залишки довіри до податкової політики, дати остаточний стимул перейти в тінь. Важко навіть уявити, як після такого підходу проводити реформу в галузі ухиляння від податків, де ймовірно буде передбачене "нульове декларування" статків та обіцянки влади не чіпати тих, хто чесно все задекларував. Не можна, щоб цей законопроект ухвалили.

Політика регіонів – хаос і відсутність планування. Опалювалиний сезон у багатьох несподівано почався в жовтні, й питання про тепло та гарячу воду, яку не дають мешканцям, не сходять із перших шпальт газет і теленовин. Ніщо не заважає місцевій владі спланувати підготовку до опалювального сезону заздалегідь, передбачити кошти, поставити індикатори успішності – скажімо, кількість будинків, де тепло й воду ввімкнули невчасно або вимкнули одразу після ввімкнення. Та відповідно планувати видатки на аналіз і заходи щодо роботи із постачальниками послуг, юристами, ОСББ, громадянами.

Якщо ми всі ставитимемо подібні "навіщо", врешті-решт чиновник буде змушений мати відповіді, підкріплені статистикою та даними, а виборець на сайті зможе відслідкувати, чи пішли гроші туди, де їх витрачання є найефективнішим. Це називається стратегічним плануванням і менеджментом публічних фінансів, і це – те, як керують розвиненими державами.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram