Все йшло до того, що Азовське море й Керченська протока стануть ареною напівгарячого зіткнення між Україною та Росією. Москва, яка останнім часом зазнала низку дипломатичних поразок та іміджевих втрат, гостро потребувала приводу для демонстрації своєї сили. До того ж рейтинг Путіна почав падати з усе більшою швидкістю, тож зовнішньополітичний успіх, нехай і в пропагандистському оформленні, виявився вкрай необхідним. Все це зумовило азовське загострення, якщо судити із внутрішньополітичної російської ситуації.

Українська частина теж розпадається на внутрішню та зовнішню. Треба відверто сказати, що похід українських катерів був підготовлений геть погано. Тут ми не розглядаємо морський складник. Поговорімо про військово-технічний і дипломатичний.

Прохід наших катерів у вересні в Азовське море наробив багато галасу в Білокам'яній і справив там досить сильне враження. Не важко було здогадатися, що в Кремлі обов'язково на наступний подібний випадок приготувалися й діятимуть максимально жорстко.

Звідси йшла необхідність передбачити різні варіанти, зокрема й відвертої провокації з використанням зброї та можливої стрільби на ураження. Вересневий прохід у Москві розглядали як приниження та замах на "російську приналежність" Криму. Немає нічого дивного, що російські військові та прикордонники влаштували зухвалу провокацію. Набагато важливіше для нас, чому до цього не були готові українські моряки. Чому їх не супроводжували й не було забезпечено відповідну підтримку.

Читайте також: Російська агресія в Азовському морі: версії та наслідки

Якщо задумали йти на загострення, а це дійсно так, то слід було відповідним чином підготуватися й чітко дати зрозуміти іншій стороні про готовність до відсічі. Не в тому зараз Росія стані, щоб затівати чергову війну з Україною. Агресор розуміє лише мову сили. Якщо зараз у нас такої сили немає, то не слід затівати подібні заходи, в результаті яких наш і без того слабкий флот несе матеріальні втрати, але що ще важливіше, в полон потрапляють наші люди. І все це винятково через недоробки військових і дипломатів, відсутність узгоджених дій між різними родами військ. Виникає природне запитання про якість вищого командного складу наших ВМС і можливі організаційні та кадрові рішення з метою поліпшення становища.

І ще одне. Наша країна дуже вразлива з боку морів. Як Чорного, так і Азовського. Наші ВМС не відповідають завданням, які повинні розв’язувати щодо захисту наших територіальних вод та економічної зони.

Флот – дорогий вид збройних сил. Це не тільки кораблі, порти, берегова інфраструктура й авіація. Ще більшою мірою – це підготовлений особовий склад по всій вертикалі. Проте без відповідних витрат обійтися неможливо. Якщо американці пропонують нам свої кораблі, то слід їх брати. Побічно це підтверджується нервовою реакцією в Москві на таку перспективу.

Росія скористається тим, що сталося, для демонстрації своєї сили та слабкості України. Слід очікувати пропагандистського наповнення на федеральних каналах для Заходу. Ось у Києві заявляли, що в них найсильніша армія в Європі, а ділом не можуть навіть три катери свої захистити. Треба ясно розуміти, що завдано удару по іміджу країни, і значною мірою ми самі в цьому винні. Голову посипати попелом не потрібно, а ось необхідні висновки в найширшому сенсі зробити вкрай важливо.

Читайте також: Випробування на адекватність і єдність

Після того, як Путін заявив, що чекає зміни влади в Україні в результаті виборів у березні і восени майбутнього року, стала очевидною тактика Москви на підрив рейтингу президента Порошенка. Гра ця багатокомпонентна, й військово-стратегічний складник у ній одна з багатьох. Проте азовський інцидент, на думку московських планувальників, мав би значно знизити підтримку Порошенка. Адже удар завдавався по ньому як головнокомандувачеві. У країні, яка веде війну, це суттєво.

Другий складник – це ймовірність виникнення паніки в Україні через загрозу нової війни. На цій хвилі в Москві сподіваються на зростання пацифістських настроїв і збільшення підтримки так званої партії миру та відповідних проросійських політиків, які відверто ведуть до змови з агресором на його умовах. Як наслідок, у сусідній країні сподіваються на прихід до влади в Україні так званих угодоздатних політиків. Наводити їхній перелік немає необхідності, вони в нас добре відомі з численних білбордів і виступів на ток-шоу.

Вочевидь у Москві не очікували можливого введення в Україні воєнного стану та малоймовірного, але перенесення виборів. При цьому кожна нова подібна провокація тільки сприятиме ухваленню українським керівництвом подібного варіанту дій. І тоді вся московська конструкція руйнується як картковий будиночок.

Й останнє. Міжнародна реакція на російську провокацію виявилася зовсім не такою, на яку в Москві розраховували. Найбільше повинна збентежити Туреччина, яка виступила з досить жорсткою заявою. Справа йде до того, що так чи інакше, але кораблі країн НАТО на українське запрошення з'являться в Азовському морі. І тоді нинішня провокація вилізе Росії зовсім іншими наслідками, яких вона так намагається уникнути.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram