Боюся, що на головні питання парламент учора, 26 листопада, так і не отримав відповіді. Річ же була не в тому, вводити воєнний стан чи не вводити. Річ у тім, на які загрози він відповідає, і що держава може вирішити за цей час.

Натомість голосування для багатьох депутатів стало вибором між ризиком скасування виборів і відповіддю на реальну ескалацію на морі.

Діагноз небезпеки

Учорашня парламентська дискусія сягнула апогею абсурдності. Звинувачення однієї з лідерок партії президента, що опоненти введення воєнного стану на два місяці на всій території України не згадують у своїх промовах слова "Путін", проявили всю високочолість розмови. Серйозно? Ви тримаєте людей за дурнів? Ні в кого нема сумніву, що Путін – режисер цієї трагедії, зокрема в матерів полонених хлопців. Але від кількості його згадок розуміння реальної небезпеки не проясниться. Це все одно, що рак мозку описувати головним болем.

Як сказав Володимир Горбулін в одній зі своїх статтей про такий стиль дискусії – "не можна, щоби банальність підмінювала собою спокійний аналіз".

І все-таки:

1. Яка реальна ситуація з російськими морськими силами в Азові?

2. Яка готовність інших чорноморських держав нам допомагати?

3. Що було зроблено для зміцнення наших позицій в Азові з весни, коли Кремль почав активно нарощувати свої сили, передислоковуючи кораблі з Каспію? (Натрапила на один липневий коментар представника МЗС, що питання від парламентарів, що ж відбувається на Азовському морі, – це "інформаційне нагнітання". Може, якби були вчасні відповіді про "нагнітання", то не знадобилося б воєнного стану).

Читайте також: Випробування на адекватність і єдність

4. Чи зможемо ми посунути питання України в рейтингу уваги міжнародних гравців і таким чином збільшити кількість ресурсів, які світ витрачатиме на нас?

5. Які шанси звільнення наших моряків?

6. Які перспективи подальшого проходження українських та іноземних кораблів через Керченську протоку? Порти далі працюватимуть?

7. Що буде із гривнею на цей час?

8. Як воєнний стан вплине на іноземні інвестиції та на заплановану приватизацію можливими іноземними компаніями? А значить – і на дохідну частину бюджету та зарплати/пенсії.

Це десята частина питань, які в мене особисто залишилися без відповідей.

Вибори

Пропозиція введення воєнного стану на шістдесят днів (до речі, вперше з часів Другої світової) та ігнорування президентом питання виборів стало однією із причин недовіри щодо справжніх мотивів Порошенка. Вибори – це не черговий акт політичних розборок. Це один із найважливіших демократичних інститутів функціонування держави. Зокрема, а в нашій ситуації – насамперед, через делегування народом права одній людині – головнокомандувачеві – посилати молодих хлопців на захист кордонів, часом ціною життя.

І коли президент робить вигляд, що зараз його це не цікавить і не має цікавити суспільство, то він, безумовно, лукавить. Бо якщо Путін – це знаменник у формулі безпеки України, то вибори – це чисельник у цій формулі. Демократичні, з рівним доступом для всіх учасників, із рівним доступом до медіа, під контролем громадянського суспільства. Бо саме вони дають президентові ту довіру народу й парламенту, яка потрібної миті перетворюється на голоси під указом про воєнний стан.

Парламентаризм спрацював

Учорашнє голосування Ради було єдиним можливим. Не 60 днів, як пропонував Порошенко, а 30. Одразу призначення виборів на 31 березня, як того вимагає Конституція, не залишивши президентові змоги вирішувати це на власний розсуд. Обмеження території введення воєнного стану певними областями.

Читайте також: Відповіді на основні питання щодо воєнного стану й азовського загострення

Це був не компроміс вз боку парламенту, це був здоровий глузд, який об'єднав людей, що навіть не вітаються між собою. Це той випадок, коли ти розумієш цінність парламентаризму, і чому Україна ніколи більше не буде Росією.

Що далі?

Мій сусід у Раді, лідер кримських татар Рефат Чубаров зробив припущення, що Україна може ефективно скористатися воєнним станом, аби змінити баланс сил на міжнародній арені щодо підтримки України, зокрема щодо деокупації Криму. Із ним можна погодитися, анексований півострів незмінно перебуває за дужками дискусії. І це та нагода, коли Україна може піднімати ставки.

Ще одне важливе завдання, яке може реалізувати виконавча влада, – це перевірка роботи державної машини в надзвичайних умовах. Чи зможе Кабмін швидко запустити фінансування нових потреб? Як спрацює місцева влада на виконання нових завдань? Часом наша бюрократична машина перекладає папірці лише два місяці на ухвалення якихось тривіальних рішень. Воєнний стан зможе показати всі пробоїни в цій машині. Але хотілося б, аби це не звелося лише до вдягання військової форми під камери.

Також маємо вийти на новий рівень співпраці з НАТО, Радою Безпеки ООН, ЄС та ОБСЄ. Адже "глибоке занепокоєння" міжнародної спільности часом стало міліти. Дуже показовою стала реакція Федеріки Моґеріні із закликом до спокою до обох сторін. Це в той час, коли на Раді Безпеки США й інші країни визнали порушення Росією норм міжнародного права.

Насправді оцінка ефективності використання воєнного стану стане зрозуміла через місяць. Нема сумнівів, що нова ескалація в Азові – це новий етап агресії, переростання у бій на морі. Нема сумнівів, що Україна має реагувати. Є сумніви, що деякі "державні мужі" не користуються ситуацією для збивання чужих виборчих "човників", як у дитячій грі "морський бій".

Але не треба себе обманювати – ми в одному човні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram