Вже третій рік поспіль українські прокурори зустрічають своє професійне свято з радісною думкою, що щаслива доля нагородила їх можливістю працювати під орудою такого видатного фахівця в галузі права, як Юрій Луценко.

Навіть я, який досі не написав жодного доброго слова про жодного прокурора, і то днями був змушений визнати беззастережні заслуги Юрія Віталійовича перед правничою якщо не теорією, то, принаймні, практикою. На запитання журналіста кого б я бачив на посаді генерального прокурора після президентських виборів 2019 року, я відповів, що якби за гріхи моїх батьків я був би обраний президентом України, то призначив би генеральним прокурором тільки Юрія Віталійовича – принаймні, на перші півроку.

Читайте також: Гібридний воєнний стан та руйнація економіки

Будучи найдосвідченішою крисою в команді Порошенка, Луценко вже зараз готується здати свого патрона з потрухами. І можна не сумніватись, що як тільки закриються виборчі дільниці, Юрій Віталійович стрімголов кинеться до переможця президентських перегонів (а ним, скоріш за все, буде Ігор Валерійович Коломойський, точніше – один з його кандидатів) з компроматом на Порошенка та пропозицією порвати Петра Олексійовича як мавпа газету.

І тут треба віддати належне Луценкові: хто-хто, а він достеменно знає, як Порошенко разом з Григоришиним продавав у 2015 році електроенергію в окупований Крим за 15% відкату; як найняв найвідомішого українського шахрая Костю Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко) блокувати непідконтрольні району Донбасу, щоби зупинити належні Ахметову енергетичні та вугільні підприємства й передати їх Курченку; як нагороджував орденами бойовиків ДНР; як через Семочка передав 2 млн. доларів своєму колишньому соратнику Саакашвілі, щоби той добровільно виїхав з України; як разом з Грицаком і Воронченком здавав Росії українських моряків, щоби отримати бодай ефемерний привід для запровадження воєнного стану й скасування президентських виборів.

Та й колектив, здатний впоратись з будь-яким завданням і відправити Порошенка в ізолятор СБУ в Аскольдовому провулку, у Юрія Віталійовича давно напоготові. Генеральний, прости господи, прокурор не даремно відмовляється виконати рішення Дисциплінарно-кваліфікаційної комісії прокурорів і не притягує свого заступника Столярчука до дисциплінарної відповідальності, а, навпаки, виплачує йому щомісяця сотні тисяч гривень як преміальні – напевно, у такий спосіб Луценко заохочує майбутнього керівника групи прокурорів, який повідомлятиме Порошенкові про підозру в державній зраді.

Читайте також: Опыт показывает, что любая судебная реформа в Украине заканчивается еще большим подчинением судов Администрации президента

Тому я сподіваюсь, що Юрій Луценко ще проявить себе на посаді генерального прокурора й обов’язково дасть мені інтерв’ю з розповіддю про те, як злочинний режим Порошенка заважав йому боротись з корупцією.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram