Президент Білорусі Олександр Лукашенко окреслив своє категоричне неприйняття ідеї включення ("інкорпорації") Білорусі до складу Росії. "Непорушне одне, й ви це знаєте, – ми суверенна та незалежна країна. Якщо вже відверто говорити, не тільки завдяки прагненням нашого народу ми стали суверенною і незалежною державою. Цього хотіла Росія та її тодішнє керівництво. Нинішнє керівництво заявляло про спадкоємність курсу. У XXI столітті говорити (як вони пишуть там) про інкорпорацію, включення Білорусі до складу Росії, просто смішно. І я жодного разу від нинішнього президента Росії цього не чув, і від минулого, першого президента Росії", – заявив він іще 10 жовтня новому послу Росії в Білорусії Михайлові Бабичу, тому самому, якого раніше Кремль намагався впарити Україні, та не вийшло.

Добре відомо, що Бабич – зовсім не дипломат, ніде й ніколи послом або хоча б працівником посольства не був. Він – радше фахівець із гібридної війни, кадровий військовий і чекіст. І "Батька" насторожився, що до нього призначили саме такого посла. Потім сталася публічна сварка з Путіним щодо цін на енергоносії. А після неї в Бресті прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв заявив, що Москва готова й далі поглиблювати інтеграцію з Мінськом аж до створення загального емісійного центру, суду й інших органів. Реалізація цієї програми призведе до фактичної ліквідації білоруського суверенітету. Ця загроза білоруському лідерові дуже не сподобалася.

Читайте також: У Кремлі хочуть прибрати Лукашенка – той намагається грати на випередження

Й ось 14 грудня Олександр Григорович провів спеціальну прес-конференцію для російських журналістів у Мінську. Там він заявив: "Я розумію ці натяки: отримаєте нафту, але руйнуйте країну та вступайте до складу Росії. Я завжди ставлю запитання: такі речі в ім'я чого робляться? Ви подумали про наслідки? Як на це подивляться в нашій і вашій країні та міжнародна спільнота? Не києм, то палицею інкорпорують країну до складу іншої країни... Нам кажуть – маневр (компенсація за податковий маневр Росії в нафтовій галузі, через який Білорусь утратить близько 310 млн доларів – Б. С.) буде, коли буде, як дехто каже, глибша інтеграція. А деякі прямо говорять – ми готові, щоб ви шістьма областями ввійшли до складу Російської Федерації... Якщо нас хочуть, як Жириновський пропонував, поділити на області та впихнути в Росію, цього не буде ніколи. І якщо такими категоріями керівництво Росії мислить, це на шкоду самій Росії... Для нас, запам'ятайте, святе – це суверенітет, я вже про це говорив".

Лукашенко також вельми негативно оцінив можливість створення в Білорусії російської авіабази: "Зіпсували все цією базою. Нікому база не потрібна. Слухайте, будувати якусь базу на старому аеродромі, з Путіним ми обговорювали цю проблему. Я ставлю питання: навіщо? Три-чотири хвилини – час підльоту літаків із Росії. Навіщо на передову, якщо тут війна почнеться, тягти аеродром? Одна ракета – злітно-посадкова смуга непридатна. Це був непродуманий піар-хід – ось, ми базу тут розмістимо". Білоруський президент чудово розуміє, що на такій базі під виглядом батальйону аеродромного обслуговування легко буде розмістити батальйон спецназу (за такою схемою росіяни діяли у Криму), який у разі потреби легко може виступити в ролі "здорових сил білоруського народу", що скидають "останнього диктатора Європи" (тут є досвід Кабула). Лукашенка на чолі "інкорпорованої" Білорусі у Кремлі точно не бачать. І напередодні свого історичного виступу президент Білорусі зібрав нараду найвищого керівництва країни, на якій було вирішено "до кінця стояти за незалежність".

Читайте також: Єдиний ворог Білорусі, який загрожує її суверенітетові

Таким чином, Лукашенко чітко дав зрозуміти Москві, що "мирної інкорпорації", тобто анексії Білорусі, в Росії не вийде. Доведеться починати ще одну війну, гібридну або негібридну. Причому в умовах, коли ще не закінчена інша війна, на Донбасі, та й Сирія із Кримом з'їдають масу сил і засобів. Думаю, що Лукашенко не сумнівається, що найближчим часом Путін не намагатиметься захопити Білорусь військовим шляхом. У разі, якщо Мінськ чинитиме збройний опір (а Лукашенко дає зрозуміти, що саме так і буде), швидкої окупації білоруської території не вийде, а тоді на допомогу Білорусі зможуть прийти, хоча б поставками озброєнь й антиросійськими санкціями, і Євросоюз, і НАТО, й Україна. Причому західні санкції цього разу можуть мати дійсно руйнівний характер для російської економіки. У боротьбі за національну незалежність Лукашенко підтримає практично вся білоруська опозиція, при тому, що проросійської опозиції білоруському диктаторові вже не залишилося. Перспектива затяжної партизанської війни в Білорусі паралельно із млявою війною на Донбасі навряд чи порадує Путіна.

А за Білорусь, як це не дивно, Захід битиметься. Тільки доти, доки в цій країні немає скільки-небудь значного угруповання російських військ, країни Балтії можуть почуватися у відносній безпеці від російської агресії. Адже в разі такої агресії російський напад може бути паралізовано загрозою захоплення Калінінградській області польською армією, яка в цьому разі не захищена від атаки з території Польщі. Якщо ж у Білорусі виявиться значне за чисельністю угруповання російських військ, то воно буде в змозі скувати польську армію доти, доки російські війська не захоплять Балтії. Перехід Білорусі під російський військовий контроль створить нову стратегічну ситуацію, багаторазово посиливши російську загрозу Східній Європі й Україні. Остання тоді може зазнати удару через погано захищений українсько-білоруський кордон. Все це, безперечно, розуміють у Вашингтоні та Брюсселі. І на путінську агресію проти Білорусі реагуватимуть так само жорстко, як і на початок повномасштабної війни проти України. І в Кремлі це, як можна сподіватися, розуміють. Відмова ж Лукашенка від "мирної інкорпорації" вочевидь ставить хрест на одному з можливих кремлівських проектів зі створення нової Російсько-Білоруської держави з єдиним президентом, що дозволить Путінові обнулити всі минулі президентські терміни й легітимно правити до самої смерті.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram