MENU

Чому не варто надто перейматися листом ізраїльського посла щодо року Бандери на Львівщині

3300 1

Нещодавно ізраїльський посол в Україні в листі, адресованому незрозуміло кому, повідомив, що "шокований" рішенням Львівської облради оголосити 2019 роком Бандери, який "безпосередньо брав участь у жахливих антисемітських злочинах", пише у своєму блозі на "Новому часі" історик, політолог В'ячеслав Ліхачов, який нині мешкає в Ізраїлі. Я бмину цілком резонне (але вже і без мене поставлене) запитання, в яких саме, тому що не хочу виносити оцінку рішенню Львівської облради – мене тут точно ніхто не питав. Я хотів би звернути увагу на інше.

Наскільки я знаю, це взагалі перший текст зі статусом скільки-небудь офіційного, в якому Ізраїль як держава якось відреагував на українську політику пам'яті. А тим часом, якщо рахувати із присвоєння Героя України Шухевичеві, пішов дванадцятий рік публічних дискусій про ставлення України до суперечливих фігур національного руху середини ХХ століття. Звісно, той факт, що засудження цього ставлення з боку Ізраїлю прозвучало вперше саме зараз, найпростіше пояснити особистою ініціативою посла – скажімо так, котрий не демонструє високого рівня розуміння українських реалій. (Гадаю, як ізраїльський громадянин, оцінку діяльності представника своєї країни я цілком маю право виносити.) Однак в останній тиждень в ізраїльській зовнішній політиці відбувалися ще деякі, можливо, цікаві в цьому контексті процеси.

Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу вперше після інциденту зі збитим у Сирії російським літаком, що спричинив, мабуть, найсерйознішу кризу в російсько-ізраїльських відносинах за довгий час (якщо не за весь новітній період дипломатичних відносин), поговорив телефоном із Володимиром Путіним. Після цього делегація ізраїльських офіцерів прибула в Москву і провела з російськими військовими нараду з метою узгодити дії в Сирії. Підсумком зустрічі стало взаєморозуміння – принаймні так було оголошено офіційно. Інцидент із літаком вичерпано, кризу завершено.

Читайте також: Ізраїльський міраж для України

Звісно, демарш посла Ізраїлю в Україні два дні по тому може бути і збігом – зрештою, коли Путін говорив телефоном із Нетаньягу, рік Бандери ще не був проголошений в одній окремо взятій області. І я взагалі-то в цілому радше прихильник пояснювати різні безглузді політичні колізії дурістю, ніж змовою.

Однак те, що посол вирішив скористатися настільки незначним – на тлі всього того, що було за останні роки – приводом для артикуляції свого "фе" щонайменше мало бути узгоджено з Єрусалимом. А міністром закордонних справ у благословенній єврейській державі служить той самий Нетаньягу. Який, треба сказати, ніколи не соромився вдягати георгіївську стрічку і грати в інші ритуальні ігри, якщо вважав за необхідне зробити приємне своєму складному партнерові, щоби спробувати виторгувати для своєї країни щось більш-менш прийнятне. Про те, наскільки результативним вважаю такий підхід, я вже неодноразово висловлювався, не повторюватимуся. Але Бібі (Нетаньягу – UAInfo) легко готовий напнути якесь символічне скляне намисто, якщо воно, на його думку, потрібне для досягнення вигідних відносин із дикунами.

Треба зробити застереження, що лист посла – навіть якщо він і ставив завданням зробити приємне Кремлеві – не означає погіршення відносин між нашими країнами. Україна й Ізраїль переживають період конструктивного взаєморозуміння. Буквально вчора, 18 грудня, на прес-конференції Петро Порошенко повідомив про те, що все нарешті готове для підписання угоди про зону вільної торгівлі, і найближчим часом її підпишуть. Країни послідовно підтримують одна одну на голосуваннях в ООН тощо. Навіть артикульовані претензії до офіційної політики пам'яті цілком можуть не заважати Ізраїлеві налагоджувати відносини в тих сферах, які йому важливі.

Читайте також: Шлях у нікуди: звинувачення українців у злочинах за національною ознакою

Приклад у нас під боком – Польща. Незважаючи на поправки до закону про Інститут національної пам'яті, які зустріли критику Єрусалима, за якою послідував непростий переговорний процес, спрямований на згладжування кутів, країни посилюють співпрацю у військовій сфері, не кажучи вже про збільшення обсягів туризму. Було навіть озвучено ідею про перенесення польського посольства, слідом за американським, до Єрусалима. Але мене більше цікавить оцінка, висловлена нещодавно польським військовим аташе в Ізраїлі: у сфері безпеки обидві країни повинні навчитися протистояти одному й тому ж викликові – наростанню потуги Росії біля кордонів.

Ізраїль, правда, намагається бути послідовним у спробах догоджати Росії, а не йти з нею на конфронтацію. Однак військово-політична криза останніх місяців була раддше закономірністю, ніж випадковим наслідком екстраординарного інциденту. Єрусалимові було б непогано прислухатися до поради, наприклад, аналітика Atlantic Council Брайана Меффорда, який написав недавно статтю із промовистою назвою "Як й Україні, Ізраїлеві доводиться протистояти Путіну та його недобрим намірам". Це просто реальність, яку є сенс брати до уваги в практичній сфері, навіть заперечуючи публічно з тактичних міркувань. Безглуздо зображувати добрі відносини із союзником Ірану й покровителем Сирії, який послідовно атакує Ізраїль в ООН. Прагнення Ізраїлю домовитися по-доброму із впливовим гравцем на близькосхідній геополітичній шахівниці зрозуміле. Однак, чіпляючи георгіївську стрічку, паралельно є сенс тренуватися знищувати з повітря ракетно-зенітні комплекси С-300. Ізраїль цим, до речі, активно займається. Тренується, в сенсі. Й Україна в цьому може йому допомогти, і допомагає: нещодавно на українській території ізраїльські винищувачі вперше взяли участь у навчаннях, спрямованих саме на відпрацювання цього завдання.

Я не знаю, чи був лист посла його особистою ініціативою або частиною тактичної гри із Росією. Але я впевнений, що описані вище стратегічні фактори набагато важливіші у практичній сфері будь-якого "року Бандери". Хотілося б думати, що в Ізраїлі це теж розуміють. І я сподіваюся, що українська сторона виявить стриманість і здоровий глузд, і не сприйматиме непродумане висловлювання посла як свідчення недружнього ставлення держави. Тим паче, якщо я помиляюся, і лист не було продиктовано бажанням підлеститися до Кремля, а з'явився з його приватної ініціативи. Реальність, дана нам у відчуттях, важливіша за скляне намисто.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

В'ячеслав ЛІХАЧОВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини