Ізраїльський прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу особисто зустрів свою співвітчизницю Нааму Іссахар у московському аеропорту Шереметьєво

Для Нетаньягу звільнення ізраїльської громадянки, яку в Росії засудили до семи з половиною років ув'язнення, має важливе значення і як для голови уряду, і як для політика, який готується до "чергових позачергових" виборів до парламенту єврейської держави.

Читайте також: "Гуманістична" капітуляція: заради порятунку дерев Зеленський палить ліс

І не менш важливе значення це звільнення має для ізраїльського суспільства. Журналісти навіть порівнюють звільнення Наами із звільненням заручників в угандійському аеропорту Ентеббе – легендарною спеціальною операцією, під час якої загинув її керівник, старший брат прем'єра Нетаньягу Йонатан. Тому що ані в кого в Ізраїлі немає сумнівів: Наама була саме заручницею російського режиму.

Путін хотів отримати за ізраїльтянку російського хакера Олексія Буркова, якого у США підозрюють у причетності до цілої низки злочинів у банківській сфері. Росії "чомусь"дуже важливо було, аби хакер повернувся до Москви. Чинили безпрецедентний тиск і на уряд Ізраїлю, і на родичів Наами. Тиск, який практично ніщо не приховувало. Деякі хакерові друзі надсилали листи родичам і попереджали: якщо Буркова не видадуть, Наамі не допоможуть ніякі адвокати.

Читайте також: Обмінний фонд: влада грає на чужому полі та програє

Так і сталося, тільки Ізраїль не "прогнувся" під Кремль, видав хакера американцям. МЗС Росії виступило із гнівною заявою, у якій ішлося, що "такі дії підривають конструктивні партнерські відносини, які в останні роки динамічно розвиваються між Росією та Ізраїлем". Нааму засудили до семи років.

А проте сьогодні, 30 січня, звільнили. Так, вона провела у в'язниці три зайві місяці. Так, Нетаньягу довелося шукати інший варіант обміну для Путіна – стверджують, що він зацікавив кремлівського гешефтмахера передачею Росії Олександрівського подвір'я, на яке давно поклали око жадібні чекісти. А втім Ізраїлеві не довелося приймати рішень, які позначилися б на національних інтересах країни та погіршили би стосунки Єрусалима і Вашингтона.

У Києві – коли погоджувалися з російським шантажем і віддали Путінові Володимира Цемаха й "беркутівців", керувалися зовсім іншою парадигмою. Коли керівникові країни важливий миттєвий успіх, а не довгострокові національні інтереси, такий лідер стає іграшкою в руках кремлівських шантажистів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube