Гераклів подвиг на римській мозаїці

Ще раз про наболіле: "Авгієві стайні" і що з ними робити.

Колеги, які беруть участь в обговоренні реформи української науки, полюбляють порівнювати наявну в ній ситуацію з Авгієвими стайнями, які треба очистити.

Багато в чому таке порівняння справедливе.

Розберімося однак, чого насправді нас навчає ця антична історія.

Коли цар Авгій давав Гераклові завдання очистити його стайні, він був певен, що Геракл буде діяти у традиційний спосіб: почне самотужки виносити звідти лайно. І "запариться", тобто фізично не зможе виконати це завдання.

Читайте також: Країна жебраків: замість економіки знань – економіка невігластва

Натомість Геракл вчинив інакше: він спрямував у стайні води сусідньої річки. Так він зменшив обсяг власного фізичного навантаження і змінив умови виконання завдання, внаслідок чого основну роботу виконала водна стихія.

Коли прибічники реформ закликають до того, що науки (зокрема гуманітарні) мають "очищувати" ініціативні групи бездоганних вчених, які кожного колегу правильно оцінять і чітко скажуть, хто в їхній науці "науковець", а хто "псевдонауковець", це мислення саме в категоріях царя Авгія: "кожний шмат лайна зі стаєнь герой має виносити самотужки". Тобто йдеться про суто авторитарні методи – про створення такої собі "наукової ВЧК", яка складається з "лицарів без страху й докору", із "холодною головою, чистими руками і гарячим серцем".

Мені вже доводилося писати, що з вірою в ефективність таких методів управління наукою – хай би якими були чесноти виконавців – колеги запізнилися років на 100 (за європейськими мірками). На наших теренах такі методи – фактично, оновлений авторитаризм "а-ля совок" – ніколи не давали і принципово не можуть давати позитивних результатів, бо саме авторитарні методи конструктивно передбачені наявним устроєм наших "Авгієвих стаєнь", а будь-яке застосування цих методів неминуче обертаються формалізмом, шахрайством та корупцією.

Із цієї позиції заміна "несумлінних" виконавців авторитарних методів на "сумлінних" – це, пробачте за порівняння, не більше, ніж "заміна завіс у борделі", бо саме авторитарні методи керування (від всіх "правильно вимагати" і всім "правильно забороняти") якраз і створили ті Авгієві стайні імітаторської, шахрайської псевдонауки, на які сьогодні великою мірою (хоч і не повністю) перетворилися деякі (зокрема соціогуманітарні) наукові спільноти.

Читайте також: Зомбі-академія: вчені-пенсіонери НАН України не витримують конкуренції у світовій науці. Їх утримання коштує близько 3,7 млрд грн

Натомість вчинити як Геракл означає – впустити нарешті  в царину науки очищувальні води ринкових реформ. А це означає: самоврядність наукових спільнот; скасування гарантованих бюджетом доплат "за корочку"; водночас із цим – делегування спецрадам із захистів визначення всіх вимог до дисертантів у своїй галузі та остаточного права голосу щодо присудження наукових ступенів; перегляд принципів бюджетного фінансування вишів і наукових установ; делегування цим останнім права самим визначати, кому зі своїх співробітників за що скільки платити; цілеспрямована підтримка, на конкурсній основі, "низових" (grassroot) наукових товариств та ініціатив (аж до запровадження грантів, на які можуть претендувати винятково науковці, що не займають жодних адміністративних посад, і запровадження для цих науковців дієвих інструментів вільного розпорядження грантовими грошима).

Жорсткими й авторитарними мають бути лише боротьба зі плагіатом (чого зараз немає) і контроль за дотриманням всіма гравцями на цьому ринку формальних процедур.

У відповідь на ці міркування з нетерпінням очікую чергової хвилі реплік на кшталт "шкода, але без авторитарних методів ніяк не можна, бо ми не віримо у здатність наукових спільнот українських гуманітаріїв до самоочищення". Авторитаристи, де ви, покажіться! Країна має знати своїх антигероїв!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram