Колись обіцяв був окрему історію про мандри руської ідентичності Мелетія Смотрицького по московських граматиках. Тепер, мабуть, час про це згадати. Наступного ж бо року ювілей.

Кажучи про використання причинових сполучників на прикладі грекомовних афоризмів, М. Смотрицький у виданні Граматики 1619 року, цитуючи Пс.33:14, перекладає цей уривок слов'янською та рідною мовою в такий спосіб:

"Союзъ, знаменованія винословна, РУСКИ сказуемый: нехай, и, абы; яко в указѣ глаголющи бо ГРЕКОМ: παυσον την γλωσσαν σου απο κακου και χειλη σου του μη λαλητα δολον. СЛАВЕНСКИ преводимъ: Оудержи язык свой от зла и оустнѣ своѣ еже не глаголати лсти; РУСКИ истолковуемъ: Гамуй язык свой от злого, и уста твои нехай не мовятъ зрады".

Читайте також: Про що кажуть старовинні написи Софії Київської

Невідповідність приказки, "руски сказуємої", мові, рідній для мешканців Москви, спричинила суттєву проблему для укладачів першого московського видання 1648 року. Виявилося, що цей "русский язык" "русским людям" незрозумілий. Було вирішено виправити авторський текст, але чи то розуміння, чи то рішучості не вистачило, аби зробити це виправлення послідовним. У результаті початок пассажу наводиться за оригіналом, "Руски сказуемый: нехай, и, абы...", але "русский" переклад цитати "Гамуй язык свой от злого..." просто вилучений, наче його й не було. Вочевидь, його збереження поруч із зрозумілішим для освіченого мешканця Москви церковно-слов'янським варіантом породжувало б додаткові питання.

На початку XVIII ст., коли вчені "малороси" масово почали інтегруватися до культурно-освітнього простору Російської держави, етнічні розбіжності вже досить чітко усвідомлювалися. Про відмову від монополії на "руськість" не могло бути й мови. І у виданні 1721 р. рідна говірка Мелетія Смотрицького вже твердо вважається українською. Там, де Мелетій казав "руски сказуемый", видавці систематично вживають вислів "малороссы толкуют":

"Союзъ знаменованія винословнаго, малоросски сказуемый: не хай, и, да бы:..."

Читайте також: "Де тоді були росіяни?" Який вигляд мали дід і син Ярослава Мудрого

"Малороссы толкуютъ, Гамуй язык свой…"

Як видно, в першій цитаті українське "аби" у Смотрицького навіть у буквальному перекладі, замінено на прийнятніше "да бы", а наведений "малоросійською" переклад вирішили для кращого засвоєння прокоментувати: "…нехай не мовятъ зрады. сирѣчь да бы или чтобъ не глаголали льсти".

Отакі от ігри ранньомодерних ідентичностей. Від яких так сильно залежить ідентичність сучасна.

Копії сторінок віленського видання 1619 року взято з ресурсу "Ізборник", московського видання 1648-го – з електронної бібліотеки РДБ, московського видання 1721 року – з електронної бібліотеки НБ імені Михайла Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram