Є такий типаж освітянського чиновника: "паперовий король".

Характерною рисою є відверта зневага до тих, хто зневажає нікому не потрібну "паперову роботу". 

Основна його робота – це віртуозне започаткування паперових лавин і навантаження Сізіфовою працею із їх розгрібання всяких несвідомих методисток, інспекторів, педагогів-практиків, нетямущих освітянських екпеДів та пустобрехів блоХерів.

Тому, чим більше він працює (а він пишається роботою "до ночі"), тим гірше для всіх.

Пароксизм довольства у нього виникає лише від думки, що там внизу "підлеглі" будуть скиглити: "опять досталі".

Читайте також: У школах Китаю з'явилася "розумна" форма

Хай скиглять, нероби. Немає чого розслаблятись! Життя – біль.

"Перековці" цей типаж не піддається з однією простої причини: окрім, продукування "бамаг", він анічогісінько корисного продукувати не може і не хоче...

Утім, він свято переконаний, що в освіті "крокодил не ловится, не растёт кокос" тільки тому, що не написано нових "бамаг" (інструкцій на інструкції і методичних рекомендацій на методичні рекомендації...). А як тільки, так і відразу... 

На жаль, це ще й один із поширених типажів директорів шкіл, представники якого є в особливій пошані у місцевих начальників.

Цитую сам себе 15-річної давності: "Директор – "паперовий король".

Наявна в Україні система відстежування результативності роботи керівників школи досі ґрунтується на надзвичайно простих формах перевірки документації.

Тож хорошим є той директор, який сам зміг напрацювати бездоганне, на думку бюрократа, портфоліо з численними концепціями, положеннями, планами (циклограмами) роботи, річним комплектом наказів, який вчасно подає звіти з усіх можливих питань, уміє домогтися від своїх підлеглих бездоганного ведення шкільної документації...

"Без бумажки ты букашка, а с бумажкой – человек", – цей девіз недарма взяли на озброєння такі директори.

Головним є не реальна робота школи в тій чи іншій сфері, а відображення цієї роботи (часто уявної) на папері.

Так, наприклад, якщо в школі є "Положення з питань охорони праці", план проведення навчання, тексти інструктажів, можна не боятися візиту державного інспектора з питань охорони праці, особливо, якщо цей комплект документів школа придбала саме в цього інспектора.

Читайте також: Сертифікація вчителів – величезний шанс заявити про себе на всю країну та знайти кращу роботу

Можна спокійно чекати представників пожежної служби, якщо в школі є план роботи дружини юних пожежників, передплачено нікому не потрібний відомчий журнал, видано відповідні накази тощо. Тоді тобі легко пробачать, що протипожежна сигналізація давно вийшла з ладу, чи не помітять, що дерев'яні конструкції даху вже з десяток років не оброблялися протипожежним розчином. І, ясна річ, свої рідні освітянські органи не матимуть жодних претензій, якщо в шкільних паперах "усе гарно".

Особливо цінується спроможність директора домогтися, щоб записи в усіх класних журналах усі вчителі школи робили пастою одного кольору. Освітянська бюрократія вважає це піком досягнень у створенні привабливого іміджу школи.

"Вищим пілотажем" вважається також уміння директора показати школу на педагогічних ярмарках, виставках чи конференціях. Гарні папки з ефектними обкладинками й акуратно надрукованими текстами "з досвіду роботи", які, як правило, ніхто ніколи не читав і не читатиме, є своєрідним педагогічним шиком...".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram