А зараз про дуже неприємні речі щодо об'єднання.

Довгий-довгий час нам з-за мурів і огорож московського патріархату України заспівували чарівну мелодію про єдність Церкви. Мовляв, ви до нас прийдіть, покайтеся, ми здоймемо вас на фільм як ви файно каєтесь, задокументуємо факт вашого покаяння, покажемо по утеодин, оерте, поставимо в інтернет, а потім будемо говорити вже про об'єднання.

Це була умова, яка досі лунає з їхніх єлейних вуст. Ця умова була постійною щодо прийняття в клір УПЦ МП. Деякі слабкі у вірі пастирі з УПЦ КП переходили, їх фільмували, їхні поклони, їхні розкаяння, їхнє белькотіння на камеру, потім цю ганьбу публікували. Але це були одиниці. І то ці ганебні одиниці (не більше 20 парафій за 27 років) показували скрізь і всюди, і носилися з ними по всі каналах і ресурсах, як дурень з писаною торбою.

Храми відбирали брутально силою за допомогою "беркуту" і тітушні (за новітньої історії Макарів, Ясногородка, Маковище, Новоархангельськ) без будь-яких пояснень.

Читайте також: Ще один важливий наслідок будівництва незалежної української православної церкви

Словом, вимагали переходу з "покаянням" а по суті з публічним самоприниженням. Я ще тоді міркував: вони не хотять ні нашого покаяння, ні повернення, ні об'єднання. Бо якби хотіли б об'єднання, то не влаштували б цей цирк на дроті. Робили би все чітко і методично для збільшення УПЦ МП і зменшення УПЦ КП. Методів – масса!

Завдання були зовсім іншими – роз'єднання. Максимальне дистанціювання цих конфесій. По всіх ознаках: починаючи з кодованих маркерів "спасігосподібачька" до світоглядних рефлексій. Так, щоб українець з МП не розумів українця з КП, і навпаки. А в потрібний момент підкинути їм смаженого собаку, щоб гризлися один з одним. Що, власне, і сталося у 2014 році.

Один мій знайомий піп з МП, мій земляк з Вінниччини, який служить тут на Київщині, якось телефоном мені зізнався, що всі святі на небі хотять, щоб ми були єдині. Я відповів – звісно, єдність у Христі є спасительним інструментом для нас. Він додав – так-так! Росія, Україна, Білорусь мають буть єдині, як Бог Єдиний! З тих пір я з ним не спілкувався. Це про світоглядну прірву, якої не було між православними українцями, і якої було не уникнути, коли за діло беруться ворожі спецслужби.

На жаль, у нас зараз є багато гарячих голів, які свого часу натерпілися від братів з МП, які у приватних розмовах вимагають тієї ж процедури прийняття у спілкування з нами зараз, за новітніх умов. 

По-перше, цього ніхто не допустить.

А по-друге, допустити таке – означатиме, що ми граємо ту гру, яку нам нав'язали з Москви у далекі 90-ті. Для нашого роз'єднання.

Читайте також: Стратегічне значення томосу для православних, греко- й римо-католиків

Що нам слід робити. 

1. Бути єдиним, як Бог Єдиний. Їм забороняють спілкування з нами, а нам – ні. Спілкуймося! Ця наша церковна берлінська стіна мусить впасти!

2. Забути біль і приниження (які так важко забути, але без забуття їх не буде руху вперед), які нам колись довелося перетерпіти. Заради майбутнього нашої Святої Української Церкви. Заради об'єднання якщо не нас, то майбутніх наших поколінь!

3. Дивитися вперед і чекати своїх братів по вірі біля Чаші Христової. Якщо їх правдиво там чекати, то вони прийдуть. Неодмінно прийдуть! І наповниться дім Господаря гостями, радістю і весіллям!

А помилки... А помилки слід закарбувати великими чорними літерами на скрижалях історії.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram