Виборча кампанія офіційно стартувала, й уже зареєстровані перші кандидати. Звичайно, в інформаційному просторі вибори давно, і для українців зміни не такі й помітні. А от із позицій закону змінюється багато. Табори прихильників кожного серйозного кандидата намагаються звинуватити конкурентів у всіх можливих гріхах і порушеннях. Часто зі спекуляціями, перебільшеннями й агресією. Тому виборцям дуже складно розібратися, де ж правда. Зроблю короткий юридичний аналіз виборчих і навколовиборчих подій.

Багато звинувачень стосуються фальстарту виборчої агітації. Юлія Тимошенко масовано розміщує білборди вже понад півроку. Петро Порошенко використовує томос і поїздки в регіони, які сприймаються як агітаційні. Чи порушують вони правила агітації? Ще в листопаді нова ЦВК зробила жорстку заяву – "Дочасна агітація поза законом". Соромно за нову ЦВК, адже це хибне роз'яснення виборчих правил. У нас діє інший принцип: "поки немає кандидата – немає порушень агітації".

Читайте також: Група "Першого грудня": Коли обидві правди справедливі, ставати на лише одну з них – небезпечно

Тимошенко й Порошенко не є офіційно кандидатами у президенти. І на них не поширюються жодні обмеження, встановлені законом для агітації. Тобто, коли Тимошенко розміщує білблороди по всій країні, вони вважаються простою рекламою, встановленою за законом про рекламу. Так само це стосується реклами Анатолія Гриценка, Петра Порошенка чи Юрія Бойка. Така реклама може бути оплачена будь-ким із будь-яких джерел. Наприклад, громадською організацією чи благодійним фондом. Єдине: закон про рекламу вимагає, щоб рекламодавець мав згоду тієї особи, чиє зображення він використовує. Один із мінусів для суспільства – витрачені кошти не будуть публічними, й закон не зобов'язує повідомляти, хто саме їх сплачував. Так само, коли президент України Порошенко проводить публічні заходи, то ці заходи апріорі не потрапляють під обмеження, що є в законі про вибори. Тому що Порошенко не є зараз кандидатом.

Закон про вибори говорить, що кандидат розпочинає агітацію наступного дня після його реєстрації. Тобто правила агітації починають поширюватися лише після реєстрації. А до реєстрації будь-які дії не вважаються агітацією, навіть якщо людина задекларувала намір стати кандидатом, як це зробив Володимир Зеленський. Це практика, зокрема судова, всіх наших попередніх виборів. Такий же принцип діє і для виборів до Верховної Ради. Можливо, такі правила потрібно змінювати в майбутньому. Деякі країни мають заборону на політичну рекламу до початку виборів. Деякі забороняють політичну рекламу й агітацію в медіа взагалі, спонукаючи кандидатів робити більше особистих зустрічей і мітингів.

Водночас є кандидати, які вже зареєструвалися. Поміж ними й перший зареєстрований кандидат у арезиденти Ігор Шевченко. Він розмістив скандальну зовнішню рекламу про пошук дружини: "Хочеш стати дружиною Президента?" Ці білборди є агітацією і мають бути оплаченими з виборчого фонду. Прямо вони не закликають голосувати за Шевченка, та важливо інше. Згідно із законом, агітація – це будь-яка діяльність із метою спонукати виборця голосувати за певного кандидата. Головний акцент саме на меті. Немає сумнівів, що головна мета цих білбордів – не дружина, а голоси виборців. Цього не приховує і сам Шевченко.

Читайте також: Макаров: Перш ніж долати популізм політиків, треба щось робити з популізмом охлосу

Протягом січня почали з'являтися обвинувачення в побудові мереж для підкупу виборців. Підкуп виборців – це дійсно серйозна проблема, яка для України є вкрай актуальною. Сподіваюся, що ініціатива "Опори" щодо посилення відповідальності буде схвалена. При цьому в обвинуваченнях зазвичай вкрай мало фактів для будь-яких висновків. Наймати людей на виконання певних завдань, розносити агітаційні матеріали чи проводити опитування – це законно. Для того, щоб мав місце підкуп виборців, оплата має бути в той чи інший спосіб прив'язана до результатів голосування людиною. Сам факт оплати агітаторові – це не підкуп. Тим паче до реєстрації кандидата це ще й не агітація взагалі. Вішати ярлики без жодних доказів щонайменше безвідповідально. Це лише підриває довіру до виборів як таких.

Багато суперечок викликав томос. В Україні діє конституційний принцип, що церква відокремлена від держави. У статті 35 Конституції України йдеться: "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова". У соціальних мережах часто поширюється думка, що Порошенко порушує Конституцію України тим, що активно залучений у процес отримання томосу. А також, що в зовнішній рекламі (яка наразі не є агітацією), використовує світлину з томосом та владикою Епіфанієм. Можна спробувати довести до крайнощів і стверджувати, що президентові не можна ходити до церкви чи з'ялятися на релігійних заходах, бо це порушення Конституції. На мою думку, порушень Конституції не відбулося. Церква не перестала бути відділеною від держави, й релігія не стала обов'язковою. Не існує законів, які забороняють президентові України брати участь у церковних подіях чи спільно фотографуватися з митрополитом Київським. Тож усі закиди про порушення Конституції, на мою думку, є перебільшенням.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram