MENU

Єдиний шанс для Білорусі зберегти свою незалежність – воювати

3248 2

Акція протесту в столиці Білорусі проти російських військових баз. Мінськ, 4 жовтня 2015 року

Світова політика циклічна, як і людське життя. Будь-яка система світового порядку народжується, зростає, хворіє, старіє, помирає, і її замінює нова система. Смерть світових політичних систем дуже часто супроводжується смертями людей. У глобальному світі глобальними стають і конфлікти. Власне, саме так і виникають світові війни.

Про те, що сьогодні ми маємо всі передумови для нової глобальної війни, я вже не раз писав. Якщо коротко, то у світі утворюються дві коаліції, за аналогією з Першою та Другою світовими війнами. Умовна Антанта – це країни НАТО, ЄС та «Групи семи», умовний «Троїстий союз» – це країни БРІКС, ШОС та «Вісі зла». При чому в ролі гітлерівської Німеччини цього разу виступає Росія, в ролі Британської імперії – Німеччина, в ролі фашистської Італії може опинитись Туреччина, а в ролі комуністичного СРСР – Китай.

Читайте також: The Spectator: Почему Путин присматривается к Беларуси 

Москва досконало вивчила успіхи нацистів до нападу на СРСР, стратегію та тактику Гітлера, і нині намагається її дотримуватись. Це чітко видно в її «грі на підняття ставок» із країнами Заходу, у «тактиці салямі», і в не надто переконливій протидії з боку країн «розвиненої демократії».

Продовжимо проводити аналогії. Так, введення нацистських військ у Рейнську демілітаризовану зону – це російський напад на Грузію. Саме з цього кроку розпочались «успіхи» обох тиранів і поступки з боку «цивілізованого світу» у вигляді умиротворення агресора, яка дозволила загарбникам впевнитись у власній невразливості. Далі апетити лише зростали.

Анексія гітлерівцями Судетської області Чехословаччини – це путінська анексія Криму. Участь нацистів у громадянській війні в Іспанії – це участь рашистів у громадянській війні у Сирії…

Перша несподіванка, з якою зіткнувся Путін – це збройний опір українських військ та міжнародні економічні санкції за окупацію українських територій. Він явно цього не очікував і не був готовий. Та й початок операції в Україні довелось зробити раніше, ніж планувалось. Однак це не змусило Путіна відмовитись від своєї стратегії.

Єдиний шанс для Білорусі зберегти незалежність – воювати

За класикою жанру, наступним кроком має стати Аншлюс. Під образ фашистської Австрії 30-х років минулого століття чудово підходить сучасна Білорусь. Москва так само вважає білорусів частиною російського етносу. Двома країнами так само керують два авторитарних режими, вони так само мають спільний кордон, «спільна мова» (адже білоруська практично вийшла з ужитку), міф про спільну історію…

Білоруська молодь на демонстрації в День Волі з антиросійським транспарантом: «Свободу народам, смерть імперіям». Мінськ, 25 березня 2016 року

Кремль так само, як і нацисти в Австрії, підтримував опозиційні рухи в Білорусі, які Лукашенко, так само, як австрійський канцлер, успішно придушував. Путіну, так само, як і Гітлеру, вдалось взяти під свій контроль білоруських силовиків і зв’язати свого колегу союзними договорами.

Тепер залишилось лише отримати підпис Лукашенка під договором про «добровільне» приєднання його країни до Російської Федерації, або віддати команду на проведення операції з остаточної окупації Білорусі.

При цьому, Білорусь перебуває у ще гіршому зовнішньополітичному становищі, ніж тодішня Австрія, на відміну від якої Лукашенко немає гаранта-союзника у вигляді фашистської Італії. У тому, що гарантії ядерних держав за Будапештським меморандумом не працюють, Білорусь мала змогу переконатись на прикладі України.

Єдиний шанс для Білорусі зберегти свою незалежність – воювати. Не дозволяти московським загарбникам здійснювати безперешкодну окупацію. З Лукашенком на чолі, чи без нього, офіційними збройними силами, чи народним рухом опору.

Читайте також: Доказано Беларусью: разговор о компромиссе с РФ – отличный тест на провокатора или дурака

Білоруси мають розуміти, що, незважаючи ні на що, вони таки мають союзника – Україну. І наші збройні сили вже сьогодні повинні мати план оборони Білорусі – не тільки тому, що ми маємо значно більше підстав вважати білорусів дійсно «братнім народом», на відміну від росіян, не тільки тому, що у нас спільна історія, не тільки тому, що це наш економічний партнер, а передусім через 1084 кілометри спільного кордону.

Якщо не відстояти незалежність сусідньої країни – ці понад тисячу кілометрів можуть стати ще одним фронтом війни з Кремлем. А з Білорусі до Києва – лише 100 кілометрів…

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Дмитрий СИНЧЕНКО


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини