Пересічний російський громадянин живе геополітикою. В масі своїй він відчуває себе носієм нової ментальності й представляє учасника місії спасіння людства новою російською православною духовністю і найвищою російською культурою (?). Перебуваючи в «обложеній кріпості», він все частіше залишається голодним і почувається глибоко ображеним. А вину за все покладає на українців і американців. Але не тільки. Весь світ проти нього.

На минулому тижні трапилася надзвичайна подія, котру найменше коментували ЗМІ, але яка стала предметом жвавого обговорення у військових колах. Ізраїльські збройні сили здійснили суперуспішну атаку по позиціях «Аль-Кудс» – елітного підрозділу іранського корпусу стражів ісламської революції на території Сирії, котрі допомагають близькосхідному диктатору Асаду утримуватися при владі й постійно здійснюють провокативні рейди проти Ізраілю. В ході цієї операції були знищені 8 зенітно-ракетних дивізіонів, серед яких російські системи С-75, С-125, «Бук», «Панцир», РЛС радіотехнічних військ. Цим самим спеціалістам усього світу продемонстровано, що російські широко розрекламовані «Буки» й «Панцирі» не здатні захистити навіть себе. Не кажучи вже про країну. Цим самим репутації російської сучасної зброї нанесений серйозний удар.

Читайте також: Москва не забула своїх планів щодо розчленування України. Але тепер їх будуть реалізовувати іншим чином

Але про це головні телевізійні канали Росії промовчали. Натомість весь тиждень був присвячений українським грубіянам у Брюселі, котрі образили і відштовхнули «крихітку», одну з найлютіших російських пропагандистів і укроїнофобів, яка вкотре свідомо прагне спровокувати когось із українців. Але злі націонал-фашисти в образах українських журналістів і депутатів не дозволили їй це зробити.

Не менше часу присвячено й венесуельському диктатору Мадуро, котрий довів третю за обсягами продаж нафти й процвітаючу нещодавно країну з третіми у світі доходами на душу населення до економічного краху. Вільна й демократична російська преса вслід за офіційною владою горою стала за латиноамериканським диктатором, на якому клейма ганьби ніде ставити.

А те, що венесуельці свою столицю Каракас в останні дні перетворили в український Майдан і вийшли на вулиці й площі з протестом проти влади диктатора, викликало в Росії неймовірний переляк і шок. Кремлівські лідери прагнуть знищити навіть думку про те, що доведений до відчаю народ, чия середньомісячна зарплата опустилася вже нижче 10 доларів, має право на повстання. Тому чи треба дивуватися, що «законообраного» венесуельського диктатора підтримав Путін?! А вслід за ним Лукашенко і Ердоган. Затурбувалися диктатори, зашевелилися і в один голос заволали про демократію.

Російським керівникам вже можна не хвилюватися. Мадуро приречений. Як приречені й ті 18 млрд. доларів, котрі Кремль виділив для підтримки режиму. Ніхто вже їх ніколи не поверне. Країна, де інфляція в рік досягла майже мільйонної позначки, не здатна повертати борги. Але що там ті копійки, якщо завалиться режим Мадуро, то вже практично нікому буде визнавати незалежність Південої Осетії, Абхазії, Придністров’я, належність Криму Росії. Саме тут головні пріоритети. Тому не в грошах щастя, – повторюють про себе банальність кремлівські мудрагелі. І тут же беруться дружній Кубі, якій за останній час списали кілька десятків мільярдів доларів, модернізувати залізничний зв’язок на 2 мільярди тепер уже євро. Про економічну ефективність маленької, але гордої Куби поки не йдеться. Головне для Кремля – міжнародні пріоритети.

Читайте також: Россия вступила на минное поле

Іншими словами – вони платять за антиамериканську риторику авторитарних як правило лідерів. Тому тільки в пострадянські часи простили боргів однодумцям по всьому світу майже на 130 млрд. доларів. Скільки коштує «приростання» Росії Абхазією, Південною Осетією, Кримом, Донбасом – одному Путіну відомо. Але він не тому вчився, тому на такі дрібниці не зважає.

Разом із тим, уже п’ятий рік підряд реальні доходи росіян невпинно падають. І хоч загальна статистика показує, що середньостатистичні доходи на душу населення в Росії ще високі, але треба мати на увазі, що мова про суперкорумповану державу, де головні прибутки від сировинного комплексу одразу осідають далеко від Росії і до рук народу нині практично не потрапляють. Але в РФ, як повідомляють незалежні оглядачі, все частіше мовчазний холодильник став перемагати балакучого телевізора, що дуже нагадує часи розпаду СРСР. Про це ж свідчить і безпрецедентне падіння рейтингу Путіна до 15-річного рекорду. І хоч незадоволення росіян поки починається власне на кухнях, але звідти дуже недалекий час до Майдану.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram