Було це ще коли поліція наша називалась міліцією. Але тема злободенна й зараз. Пригадалась вона мені після кількох учорашніх публікацій про відмову поліцейських говорити державною.

Їхали ми з чоловіком Полтавщиною. Даішники там завжди були чемні, ввічливі, говорили українською. Одного разу, коли у мене відмовила сигналізація саме перед переїздом, не тільки допомогли, а й знайшли у вихідний майстра, який виручив.

Тому я була здивована, коли від сержанта почула московську.

– А я не розумію вашої болгарської мови! – випалила я гнівно, бо була не в гуморі.

– А єта нє балгарскій, єта вєлікій рузкій. Пара би знать, уважаємая, – відповів мені, хизуючись своїми знаннями, молодик. І тут чую, як чоловік штовхає мене у бік, мовляв, не наривайся, помовч. Це мене ще більше завело, спересердя ліктем дала йому у відповідь, а сержанту відрізала:

– Телефонуйте своєму начальнику. З вами не розмовлятиму, чекатиму скільки треба, доки не приїде освічена людина...

– Єта я нє, нє асвітчєний, да ти нє панімаєш, шо дєлаєшь!..

– А що ви тикаєте моїй дружині? – втрутився мій чоловік (мабуть, ліктем штурхонула добре).

Читайте також: Україна, як тепер почнуть розуміти й самі українці – унікальна й універсальна жертва

Телефонує, чую, що його щось запитують, він відповідає, що документи я не надала. Оскільки це було десь за півкілометра від МРЕО, де базувалось Кобеляцьке ДАІ, то хвилин за десять під'їхала патрульна машина. І виходить з неї Олександр Фога, якого давно знала, бо постійно їздила тією трасою до батьків на Дніпропетровщину і, як я вже писала, за довгі роки траплялись якісь пригоди, працівники ДАІ виявляли максимум уваги. Бувало, що й правила порушувала – швидкість перевищувала. Каюсь.

Бачили б ви обличчя того сержанта, коли пан Олександр обійняв мене, засміявся і сказав:"Давненько ви, пані Тамаро, у наших краях не були", на що я жартома відповіла: "Та то я просто давно не порушувала нічого".

Читайте також: Українцям варто припинити тішити себе думкою про геніальне походження та призначення – політолог

З переляку той сержант і мову згадав, бо зрозумів, що будуть йому непереливки. Я ж, звичайно, ледь стримувала сміх і жартома запитала пана Олександра: "У вас такі всі працівники грамотні, прекрасно державною говорять, а цей пан що, з Росії приїхав, з Тамбова чи з Рязані? То нехай сидить без роботи, доки мову не вивчить" (Сама ж чула вимову того сержанта, його гекання та гакання, розуміла, що з України).

Виявилося, що перевівся той молодик із російськомовного міста і ще не відвик від звичок тамтешніх. Прощався вже українською, вибачався.

Тому хочу сказати поліцейським – поважайте державну мову, бо ніколи не знаєте, на кого нарветеся. І порушником будете ви, а не ми. Без будь-яких умов. Поважайте державну мову. Ви в Україні, а не в Тамбові. І не в Рязані.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram