Бій під Крутами 29 січня 1918 року мимоволі став елементом актуальної української політики...

Президентська кампанія чинного глави держави почалася з форуму "Від Крут до Брюсселю", а білборди Володимира Зеленського цинічно сповіщали "Президент. Як не крути" (хоча й логічно буде припустити, що комік через свою віддаленість від української історії й культури цей неприємний збіг просто прогледів).

А минулого тижня в широкий прокат вийшла кінострічка режисера Олексія Шапарєва "Крути 1918", яка, безумовно, спричинить нову хвилю зацікавлення боєм під Крутами. Не даватиму оцінку художнім характеристикам цього фільму, оскільки на Opinion це вже ґрунтовно зробив Дмитро Десятерик.

Читайте також: Бій, виграний кон'юнктурою

Скажу лише, що "Крути 1918" – не шедевр і не віха в історії українського кінематографу, але в якийсь незбагненний спосіб цей фільм таки змушує глядача співпереживати, розбурхує. Емоційний контакт відбувається, пульс пришвидшується, дихання завмирає, очі набрякають слізьми – хіба ж це не комплімент?

Найслабшими в фільмі є фальшиві інтонації і надмірна (театральна) жестикуляція деяких акторів. Неприродність інтонацій пояснити доволі просто: випадково я почув інтерв’ю з виконавцем однієї з головних ролей по радіо, виявилося, що це російськомовна в побуті людина. Коли ми говоримо англійською чи польською, збоку чітко чути акцент і неприродність вимови певних звуків, це всім зрозуміло; чому ж тоді режисеру не спало на гадку, що така ж ситуація з українською – щоб звучала природно, вона має бути рідною!

Збудив цей фільм і певне питання етичного характеру. Не докір і не критику, а радше питання й сумнів. Маю на увазі роль у фільмі Євгена Нищука. Він добрий актор і справді успішний міністр, але, як на мене, активна творча робота в фільмах ("Кіборги", "Таємний щоденник Симона Петлюри", а тепер і "Крути 1918") не личить представнику уряду, який співфінансує виробництво цих кінострічок. Ясна річ, у вільний від роботи час міністр має право займатися чим завгодно, але для чого зайвий раз давати підстави для пліток і звинувачень у використанні службового становища? У період міністерської каденції етичніше було б самоусунутися від участі в оплачених з державного бюджету проектах.

А тепер кілька слів про сам суспільно-політичний контекст фільму. Безумовно, популяризація бою під Крутами зробить цю подію в масовій свідомості однією з найважливіших в історії Української Народної Республіки. І тому було б дуже важливо правильно розставити акценти, адже чимало людей досі – вслід за більшовицькою пропагандою – вважають 29 січня 1918 року трагічним днем в українській історії, черговою болючою поразкою.

Читайте також: "Крути 1918" – фільм, гідний того, щоб його надавали для перегляду школярам під час вивчення історії нашої держави

Та чому тоді президент назвав свій форум "Від Крут до Брюсселю", невже свою виборчу кампанію він вирішив розпочати зі згадки про поразку? Якраз навпаки: бій під Крутами, попри жертовну смерть українських студентів, був успішним і переможним. Загін виконав поставлене бойове завдання – затримав банди Красної армії, а значить – переміг. Завдяки цьому УНР встигла підписати Брест-Литовський мирний договір, чим фактично забезпечила собі міжнародне визнання і підтримку. Розумію, що українці люблять трагічність, обожнюють бачити себе в образі жертв, але якщо йдеться про Крути, то ми – переможці.

І наостанок – найважливіше. Патріотичне кіно про українську історію може бути дієвим лише тоді, коли його дивляться мільйони. Фільм "Крути 1918" треба показувати школярам і студентам, молоді. Якщо держава виділила на виробництво стрічки 26 мільйонів гривень, то слід подбати, щоб такий фільм побачили якомога більше людей.

Давно пора розробити програму кіносеансів для школярів та студентів, яку б фінансували Мінкультури, Міносвіти й органи місцевого самоврядування. Щоб і кінотеатри звикали добре заробляти на показі українських фільмів, і мільйони молодих людей могли побачити новинки українського кінематографу. Підтримуєте?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram