Сash rebate як основа становлення української кіноіндустрії.

Прокатне кіно в Україні мусить нарешті стати бізнесом. Щоб у нього нарешті почали вкладати гроші інвестори. Все інше – легенди про динозавра. У нас є все – добрі режисери, сценаристи, продюсери, держава, навіть жадібна на свої проекти аудиторія. Але не має того, що прийнято називати індустрією. Чому потрібна індустрія? Бо тоді з’являються зрозумілі правила гри.

Міфи, що у нас бракує кінотеатрів, що глядач не хоче ходити на своє кіно, що мережі пручаються показувати національні фільми, що у нас немає професіоналів, м’яко кажучи, висмоктані з пальців. Проблема не у кількості кінотеатрів, національному глядачеві чи професіоналах. Якщо говорити про спеціалістів з сучасного кіно, то сьогодні Україна є їх донором для всього світу.

Читайте також: "Нате вам своїх дружин і дочок". Чому українське кіно почало нагадувати бюджетну пилораму

Наприклад, ті ж візуальні проекти для американського, європейського, китайського, індійського кіно роблять наші профі. А українське кіно душить банальний непрофесіоналізм: від режисерів-заробітчан до акторів з невиліковною театральщиною. Про технології промовчимо, бо в основному шукається все найдешевше. Про зміст на екрані теж краще промовчати. Погляньте навколо. Прислухайтеся про що розмовляють люди, зверніть увагу на новини і т.д. Не треба бути дуже розумним аби зрозуміти, що глядач хоче простої і зрозумілої історії, бажано смішної, з позитивним закінченням. У цьому ключі треба робити навіть історичні фільми.

Не бавте себе вигадками, що в Україні високі податки, погане законодавство тощо. В Україні добре законодавство, але його не дотримуються. Тому інвестори в кіно кажуть приблизно таке: «О! Який класний сценарій. А, давайте, знімемо його на території Польщі або Туреччини». Сюди тупо бояться давати гроші. Інвестори – не ідіоти. Вони уважно вивчають ринок. Бачать якість продукції на екрані, а потім подовгу вчитуються у кошториси, а в кінці – чухають голови.

Треба повернутися обличчям до практики cash rebate? Коли держава повертає частину грошей, яку витратили іноземні компанії на зйомки. У Польщі cash rebate – 30%, на Мальті – 40%. Країни Прибалтики і Фінляндія запускають спільний cash rebate. А в нас кілька років тому один місцевий чиновник не дозволив польським телевізійникам провести зйомки у Карпатах, мотивуючи, що команда може витоптати ліс.

Читайте також: "На таку тематику треба треба знімати, але не так". Фільм "Крути 1918" провалився?

Як наслідок, проект про Чорнобиль за 100 лямів євро мав зніматися в Україні, але спецам вистачило потусуватися тут кілька днів, щоби їхати знімати в Прибалтику. Для західних продюсерів cash rebate – це не навар, то показник інвестиційної привабливості і гарантія, що ця держава дбає про свою кіноіндустрію.

Наступне, треба змінити правила, процедуру і регламент проведення національних кінопремій. Хіба не смішно, коли збираються всі ті провальні фільми, їх розбавляють рідкісними вдалими і все це разом подають як розвиток кіноіндустрії. У жодній лікарні ніхто не додумається тримати трупів і живих в одній кімнаті.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram