Кожна революція закономірно змінює календар, топоніміку й народжує власний пантеон героїв. За цими критеріями можна чітко відрізнити Майдан 2004-го від Майдану 2014-го, пише для "Тижня" Дмитро Крапивенко

Із видимих повсякденних змін помаранчевої доби в моїй пам’яті залишився лише один курйоз: помаранчеві стрічки на старих міліцейських кепі на честь проведення Євробачення в Києві. Теперішня доба має чимало маркерів змін і хочеться вірити, що точку неповернення пройдено. Ніколи знову. Жодних натяків на перегляд геополітичного курсу, розмов про "один народ" і мир за всяку ціну (на умовах ворога). Хочеться також вірити, що випробування виборами не призведе до перегляду стратегії розвитку.

Читайте також: Справжня тиха реформа, яка змінить країну до невпізанаваності

Події останніх п’яти років увійдуть до підручника історії України – не менше параграфа. Щодо географії, то зміни теж помітні: декомунізація зробила свою справу, наша мапа вже не скидається на УРСР після косметичних змін. Але географія – це не лише про карти. Змінюються внутрішні адміністративні межі, створюються ОТГ, триває децентралізація – одна з найуспішніших реформ, про яку любить звітувати виконавча влада. Перші кроки не можна не вітати: життя на місцях дедалі менше залежить від подачок згори, й там, де громади активні, уже сьогодні постають локальні історії успіху (й економічна географія заразом).

Там, де ОТГ не створюють (бракує ініціативи чи, як казали в часи моєї юності, "в облом"), доведеться поквапитися, або об’єднають рішенням згори: ми вже бачили цю історію, де комизилися зі зміною радянських топонімів. Але децентралізація – це не лише про тергромади. Як щодо наступного рівня? Що буде з районами, областями, межі яких накреслені радянської владою з її тодішнім розумінням політичної та економічної доцільності? За роки незалежності в нас дбали не так про зовнішні кордони (передовсім із Росією), як про непорушність меж "вотчин". Кожен виборчий округ, кожна окрема районна прокуратура й податкова, кожен міський голова – це й одиниця адмінресурсу, й окреме князівство (в Конституції про це нічого не написано, але ви розумієте, що я маю на увазі). 

Нині, здається, всім не до того: на часі президентські вибори, а за ними невдовзі парламентські. Кожен кандидат і партія дивляться на регіони по-споживацькому: що вони мені можуть дати (в електоральному сенсі)? У більшості областей влада де-факто належить місцевим мафіям. Не варто перевтомлювати себе вивченням партійної будови обласних чи районних рад, аби збагнути політичних та економічних важковаговиків у регіоні. Усім на місцях добре відомі прізвища тих, хто патронує тіньовий бізнес (бурштинові клондайки, вугільні копанки, нелегальні вирубки та контрабанду). І коли активісти починають викривати схеми "удільних князьків", мафія завдає удар у відповідь. У своїх "найкращих" традиціях. Як це регулярно трапляється в Одесі, як це було на Херсонщині з Катериною Гандзюк.

Читайте також: Портников: Політика в Україні – насамперед бізнес

Кожна влада прагне купити лояльність локальних кланів – не обов’язково якимись бюджетними відкатами й хабарями, інколи достатньо просто не перешкоджати зайвими перевірками та кримінальними провадженнями, забути про колишню прихильність до російських окупантів і колаборантів (як-от міський голова Дружківки Валерій Гнатенко). В обмін на таку бездіяльність й ігнорування сигналів від місцевих активістів наші "барони" й "курфюрсти" обіцяють допомогти на виборах. З огляду на слабкість більшості політсил на місцях така допомога штабам дуже доречна. Утім, годі сумніватися, що гнучкі політики на кшталт харківського міського голови Геннадія Кернеса, який відкрито сповідує свою відданість Петрові Порошенку, потрібної миті не згадають про прихильність до Юлії Тимошенко чи любов до жартів "95-го кварталу". 

Виборчий цикл завершиться обранням депутатів місцевого рівня навесні 2020-го. Безумовно, на них неабияк вплинуть результати президентських і парламентських перегонів, але від громад і небайдужих активістів теж багато що залежить: якщо наступний етап децентралізації не матиме на меті усунення мафіозі обласного та районного рівнів, то далі красивої обгортки справа не піде. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram